Творчий Луцьк: Жінка, що вміє оригінально зберігати сімейні фото
Якщо ви думаєте, що зараз піде мова про фотографа, то ви помиляєтесь! Ця жінка зі світлинами пов’язана по-особливому – вона створює для них оригінальні альбоми ручної роботи. Цей вид мистецтва називається скрапбукінг, що в перекладі з англійської буквально означає «книга з вирізок». Луцька скраперка Оксана Кучер розповіла інформаційному порталу «Волинь.info» про це цікаве заняття.
Оксана мешкає в Луцьку. Здобула дві освіти — юридичну і економічну, проте своє покликання знайшла у скрапбукінгу і кардмейкінгу (мистецтво створення листівок). До того жінка 8 років працювала юрисконсультом на фірмі «Едельвіка». Стверджує, що роботу свою любила. Однак її не влаштовували низька зарплата та недосконала система українських законів.
Оксана зазначає, що юрист — це теж стиль життя, тому вона і зараз постійно дивиться програму «Право на владу», перечитує різні матеріали, пов′язані з професією, за потреби допомагає знайомим вирішити різні юридичні проблеми.
Першу листівку зробила на … кухонній дошці
Жінка займається скрапом протягом 5 років, а змінила рід занять перебуваючи в декретній відпустці. Тоді вона спілкувалась на інтернет-форумі з іншими молодими матусями. Одна з них запропонувала жінкам напередодні Великодня обмінятись листівками, зробленими власноруч. Саме тоді Оксана Кучер вперше побувала у магазині для скраперів, де придбала свій перший професійний папір та різні дрібнички, як-от ґудзики, намистинки тощо. А першу листівку вона зробила на звичайнісінькій кухонній дошці будівельним різачком чоловіка!
Цей процес її так захопив, що вона вирішила займатись кардмейкінгом професійно.
Згодом почала робити блокноти, альбоми, книжечки для кухонних рецептів, обгортки для паспортів та інше.
Книжечки для кухонних рецептів
Зараз у творчості майстрині домінують два напрями — дитячий і весільний.
В чому перевага альбомчика ручної роботи
Фотоальбоми створюються повністю з нуля. Береться колекція паперу певного кольору, підбираються елементи для декору. Такі альбоми добре проклеєні і прошиті, мають цупкіші сторінки і, звичайно ж, мають неповторний вигляд. На одній сторінці може поміститись до 14 світлин.
Оксану Кучер часто питають, чи можна такі альбомами кидати, на що вона відповідає: «Небажано, але можна, не розлетиться».
Над оздобленням альбомів Оксана чаклує не менше, ніж при виготовленні основи, адже любить, щоб все було ідеально. Пригадує, що спочатку було досить складно зробити композицію, важко було із усього різноманіття матеріалів обрати необхідні. Хоча зараз це не викликає жодних труднощів.
«Я всім пояснюю, що в роботі повинен бути якийсь ключовий чи центральний елемент, до якого має фіксуватись погляд. Якщо це альбом – це фотографія. Все решта – додатки. А якщо ми зробимо багато акценту на декорі, все – фотографія наша загубилась. Якщо це персональне вітання, то це має бути персональне вітання, щоб людина взяла і одразу прочитала – «Вікусі від …» — розказує Оксана. Учням, які відвідують її майстер-класи, вона говорить, що не потрібно заповнювати весь вільний простір квіточками і завиточками, якась площина має бути вільною.
«Мамині заморочки»
Колись в Німеччині дівчата брали волосся подруг і клеїли на альбомчики, показуючи цим свою любов до товаришок. Зараз же існує незвична тенденція — зберігати перше волосся та молочні зуби своїх чад. Оксана Кучер теж береже.
«Чоловік зовсім не розуміє, каже: «Нащо тобі те волосся?» — сміється жінка. Пояснює, що в той період було таке незвичне бажання і називає це явище «мамськими заморочками».
Але це виглядає естетично. Волосся не гуляє по альбому, ніде не стирчить, а зберігається у спеціальному конвертику. Оскільки зубчики кришаться, для них є спеціальні скляні колбочки.
Серед виробів скраперки є серія коробочок під назвою «Матусині скарби» — саме для зубчиків і волосся їхніх діток.
Перші критики — чоловік та син
Оксана розказує, що спочатку чоловік, якого звати Петро, не розумів її захоплення, говорив: «Що це таке? Хламу скільки…» А зараз позитивно сприймає її діяльність, навіть забирає посилки з матеріалами (більшість з них замовляються через Інтернет). Він же і був її першим критиком:
«Коли я робила свої перші листівки, він казав: «Тут криво, так не можна». Боже, думаю, ото показала на свою голову. А зараз думаю: ну дійсно, чого воно має бути криво? Хтось казав: «А чого воно має бути рівно? Це ж ручна робота». Але все одно не було б красиво, якби хвилька була. Стараєшся по максимуму, щоб було ідеально».
Син Михайлик допомагає майстрині вигадувати нові композиції, особливо якщо вони призначені для майстер-класів. Жінка тоді точно знає: якщо її хлопчик зумів це зробити, то й інша дитина теж зможе.
Синочка Оксана заохочує читати. Її саму мама в дитинстві відправляла в різні гуртки: сольфеджіо, фортепіано, танці, хор, ліплення з соломки, вишивка тощо. Тому вона вважає, що навчатись треба постійно і чим людина освіченіша, тим більше вона може придумати і створити.
Цікаво, що саме з Михайликом Оксана зробила речі, які ніколи не продасть. Це — подарунки чоловікові до різних свят чи просто задля чудового настрою:
«Щось напишемо з малим, пальців понаставляємо, а чоловік так береже ці листівки».
Якось у Львові незнайомий чоловік, побачивши листівку до Дня народження з ретромашиною, захотів її купити. Пропонував великі суми, але виріб не продали.
Найдорожча листівка з доробку Оксани Кучер
У Луцьку не оцінили виробів майстрині, а от за кордоном — в захваті
Як розказує Оксана, в луцьких магазинах не хотіли приймати її вироби під реалізацію:
«Я як поет в Луцьку, невизнаний митець, — сміється жінка. — Зате львів′янам мої вироби до смаку».
Зі Львова Оксані щотижня приходили запрошення на майстер-класи, а з магазинів дзвонили навперебій — мовляв, приносьте свої вироби. Вони там чудово продавались. Зараз більшість виробів створюються на замовлення. Скраперка завжди розпитує про характер та вподобання людини, для якої виготовляється виріб. Каже, що треба трішки залізти в душу замовника, відчути її, щоб якнайкраще підібрати матеріали та візерунки. Часто її клієнти дивуються, адже їй вдається вгадати навіть кольори.
Вироби жінки є у Франції, Німеччині, Канаді, Америці, Мальті, Швеції тощо. Цікаво, що іноземці часто спочатку натрапляють на вироби, а тоді шукають контакти майстрині, щоб замовити саме її альбом чи листівку.
На думку Оксани Кучер, кожен має знайти свого майстра, адже всі шиють по-різному.
«В кожного майстра ніша повинна бути своя, хай він в ній розвивається, хай ділиться здобутими знаннями з іншими. Я не люблю, коли майстри скачуть, добре, якщо скачуть в пошуках себе. Коли майстри перескакують – це недобре. Деколи розчаровуєшся, коли в людини щось класно виходило, а вона стала займатись чимось іншим», — говорить Оксана.
Що потрібно для скрапу
Займатись скрапом зможе не кожен, адже професійні інструменти, папір та тканини коштують недешево. Тому й ціни на такі вироби відповідні — листівки коштують 80 гривень, обкладинки —120. Ціни на альбомчики вимірюються в тисячах. Тому для тих, кого зацікавив скрап, Оксана радить спершу піти на майстер-клас, щоб зрозуміти, подобається людині таке заняття чи ні.
Для заняття скрапом необхідна спеціальна дошка, різної форми і розмірів різачки, папір для основи та спеціальний папір для скрапу, якісні тканини, клей, намистинки, стрічечки тощо.
«Зараз я беру тканину і відчуваю її руками», — запевняє майстриня. Вона працює тільки з якісними матеріалами.
«Я люблю спокій, медитацію, сидиш, ріжеш собі папір, ніхто не турбує», — зазначає майстриня. А от комусь всидіти стільки часу на місці може бути нелегко, адже на виготовлення одного виробу іде мінімум година. Тому щоб бути скрапером, необхідно бути терплячим.
Зараз Оксана не працює суто над одним виробом. Якщо ріже папір — нарізає на кілька блокнотів. Якщо склеює основу, то також для кількох виробів водночас.
«Якось приїхала сестра і застала мене під час роботи. Каже: «А що це ти робиш?» Я: «Роблю сторінку». «А як ти підбираєш?» −запитує. «Оце бачиш цю купу стрічечок і всього? Отак беру і риюсь :)», —розповідає скраперка.
Образ майбутнього виробу в її виникає в процесі роботи, на яку надихає природа. Творчих криз у жінки не буває, навпаки, за роботою може засидітись до ранку.
« З поганим настроєм чи втомлений не можеш сісти за роботу, тому що все-таки вкладаєш свою енергію. По виробу видно, з якими почуттями людина його робила», — зауважує Оксана Кучер.
Що робити, коли щось не вдається
Оксана Кучер радить не засмучуватись, якщо щось не виходить, адже, на її думку, промахи в роботі стимулюють до чогось нового:
«Інколи, коли щось не вдалося, народжуються дуже класні ідеї. Одна майстриня щось не так пошила – і новий спосіб кріплення винайшовся», — розповідає жінка.
Вона вважає, що коли неправильно щось пошив чи проклеїв, треба це обіграти, щоб цього не було видно і воно гарно виглядало. Жодної своєї роботи вона не викинула.
«Єдине, в смітник летять сторінки, які принтер погано продрукував. Це мене дуже злить», — сміється Оксана.
Досвідом жінка ділиться з іншими людьми. Особливо любить працювати з дітьми. Цьогоріч вона провела близько 50 майстер-класів. На одному з них одночасно довелось працювати з 30 дітками, через що Оксану нарекли «марафонцем».
Поки що повертатись до юридичних справ Оксана Кучер не збирається, адже те, чим займається, приносить і гроші, і задоволення.
Наталя ХВЕСИК
Читайте також:
Творчий Луцьк: Свічками луцького майстра милуються у 25 країнах світу
Творчий Луцьк: Художниця малює на воді. ФОТО
Творчий Луцьк: Жінка, що знає все про натуральну красу
Творчий Луцьк: Заспокійливі ліки для жінки
Творчий Луцьк: як звичайні яйця перетворити в обереги
Автор статті: Наталя Хвесик
