Вбивство волинського солдата розслідують 15 місяців

Справу про вбивство солдата Дмитра Коляди з Велимча відправили на новий розгляд. Про це пише «Вісник і К».
Судова тяганина триває вже 15 місяців.
Службовець танкового батальйону Дмитро Коляда загинув 18 листопада 2014 року. Хлопець із села Велимче Ратнівського району прибув у військову частину в Володимирі-Волинському, мав удруге відправлятися в зону АТО. Та прямо в частині старший лейтенант Дмитро Радченко завдав йому смертельного поранення ножем. Що сталося того вечора, батьки солдата досі не знають. Офіцер після скоєного з частини втік, його затримали на Черкащині, звідки родом. Судові слухання в цій справі почалися наприкінці травня 2015-го. Загалом було 11 засідань, заслухані всі свідки, проведені експертизи. Володимир-Волинський міський суд 9 жовтня виніс вирок – за умисне вбивство Радченко має відбути 9 років ув’язнення. Та захист обвинуваченого подав апеляцію на рішення суду першої інстанції.
На засіданні суддя надав слово батькові загиблого Степану Коляді. «Доповнень нема, бо вже в мене нервів нема, – втомлено сказав Степан Андрійович. – У мене дитини нема, і ніхто його не верне. А цей сміється, навіть пробачення не попросив». 11 лютого 2016-го, за кілька днів до дня народження Дмитра Коляди, якому могло би виповнитися 26, Апеляційний суд у Волинській області частково задовольнив апеляційну скаргу. Адвокат Радченка посилався на те, що суд у Володимирі-Волинському допустив істотні порушення Кримінально-процесуального кодексу: нема аудіозаписів зі всіх слухань, деякі поганої якості, неправильно заповнений журнал судових засідань. Апеляційний суд, визнавши це вагомими підставами для скасування вироку, направив справу на новий розгляд у суді першої інстанції. Вдруге випадок про вбивство солдата розглядатимуть у Ковельському міськрайнному суді. Дмитра Радченка залишили під вартою на 30 днів, щоб він не втік і не міг тиснути на суд.
Дмитро Коляда посмертно нагороджений орденом «За мужність» третього ступеня. Влітку 2014-го на Савур-могилі хлопець урятував екіпаж свого танка, отримав опіки, пройшов тривалу реабілітацію.
Автор статті: Наталя Хвесик