У Луцьку з᾿ясовували, як знайти роботу після здобуття освіти
Про те, як не загубитись на ринку праці та чи потрібен спеціальний центр, який займався б працевлаштуванням випускників вишів, говорили учасники ток-шоу «Працевлаштування студентів за допомогою університетів».
Дійство відбулось сьогодні, 18 березня, в Інституті філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки.
До розмови були запрошені кандидат філологічних наук, декан Інституту філології та журналістики Юрій Громик, кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент Сергій Хомінський, кандидат філологічних наук, доцент Віктор Яручик та практичний психолог, коуч Центру кар’єри Ірина Попик.
Модерували ток-шоу Костюкевич Марія та Сафарова Ельміра. Вони й повідомили присутнім інформацію про те, як переважно знаходять роботу.
За статистичними даними сайту професійного розвитку молоді, найбільше шансів отримати роботу – знайти її самостійно, на це припадає 39% від усіх працевлаштованих. На другому місці – працевлаштування за знайомством – 31%, 9% студентів затримуються на робочому місці після навчально-виробничої практики. На 4 місці студенти, які публікують свої резюме в Інтернеті та щасливчики, яких знайшов роботодавець, – по 6 % на кожну категорію. Решта – ті, хто знаходять роботу іншими шляхами.
Увагу було зосереджено передусім на працевлаштуванні студентів – майбутніх журналістів, однак учасники неодноразово проводили паралель із іншими професіями.
Зокрема, як зауважив Сергій Хомінський, медик не може без відповідних знань лікувати людину. А от журналістам пощастило, тому що вони можуть працювати ще навчаюсь, однак, поєднувати одне з іншим треба розумно.
Ірина Попик зазначила, що Центр кар’єри допомагає зорієнтуватись у виборі місця роботи, адже часто після закінчення університетів люди розуміють, що не хочуть бути тим, на кого вчились. Крім того, у цьому центрі допомагають набувати додаткових професійних навичок, необхідних в будь-якій професії.
«Ми можемо допомогти вам зрозуміти вашу ціль», — запевнила пані Ірина, порівнявши свою роботу з роботою футбольного тренера: «Мета тренера – довести до перемоги. Просто грати футбол вчать локальні тренери в провінції».
Цим жінка підтвердила те, що здобути знання можна в будь-якому ВНЗ, однак застосовувати знання і вміння навчать у Центрі кар’єри.
Юрій Громик повідомив, що при інституті не існує спеціальної структури, яка б шукала роботу студентам, однак у відділі кадрів є людина, яка повідомляє про всі вакансії, які з᾿являються на ринку праці.
Віктор Яручик, який навчався у Польщі, поділився досвідом країни-сусіда: там при університетах діють спеціальні структури, які сприяють студентам у пошуках роботи. Це відбувається завдяки можливості обирати паралельно ще одну спеціалізацію. Навчання в Польщі у дві зміни, завдяки чому студенти можуть вивчати додаткові предмети.
В ході розмови порушили також тему надмірних очікувань молодих спеціалістів, які не маючи досвіду, хочуть одразу всі умови та великі зарплати.
«Студенти часто думають, що їх очікує манна небесна: вони прийдуть і їх одразу візьмуть на роботу, і запропонують хороші умови праці, і кабінет, і комп’ютер, і зразу відправлять брати інтерв’ю в Славка Вакарчука», — розповів Віктор Яручик.
Цю думку підтримали й інші учасники розмови.
Пролунали думки, що чекати пропозицій від столичного каналу чи газети не варто. Починати треба з чогось малого, щоб здобути досвід, а тоді розраховувати на якийсь кар’єрний ріст.
У підсумку було вирішено, що студенту не варто чекати закінчення університету, щоб влаштуватись на роботу. Варто заявляти про себе з 1 курсу, шукати можливості показати себе, а ще – постійно вдосконалювати свої знання, вміння, адже в умовах нестачі робочих місць знайдуть роботу кращі. Найперше слід подолати лінь, а для того, щоб роботу не тільки знайти, а ще й втриматись на ній – варто вміти швидко вчитися новому та добре знати іноземні мови.
Автор статті: Наталя Хвесик
