Творчий Луцьк: Адміністратор готелю розповіла про таксу зі сіна, ангелів без облич та зайця-рятівника
Ця жінка може перетворити жмуток сіна в кошеня, квітку чи намисто. Її руки створювали з цього матеріалу запашні іграшки, різдвяні віночки та навіть пасхальні яйця, які вона жартома називає яйцями Фаберже. Про особливу техніку сіномотанки та творчі амбіції інформаційному порталу «Волинь.info» розповіла лучанка Наталя Трубайло.
Пані Наталя має декілька освіт: опановувала тонкощі роботи бухгалтера, повара, інженера-архітектора. Наразі працює адміністратором в одному з готелів, а у вільний час виготовляє вироби із сіна. Техніку сіномотанки майстриня придумала сама. Каже, що ідея прийшла зверху: перші вироби – ангели – жінка створила близько десяти років тому в ніч напередодні Дня святого Миколая. Це були подарунки найріднішим людям.
“Натхенння прийшло з першим малюком. Я могла б і з березою працювати, і з лозою, і з папером, і з якимось іншим матеріалом. Чому саме сіно – не знаю, якось так склалося. Це, певно, щось зверху, так воно мало бути. Натхненням був малюк, зараз натхненням є ще плюс двійня. Їм по два з половиною”, — усміхається майстриня.
Після цього Наталя стала робити ялинки, гриби, котиків, гусениць, зайчиків і все, що вигадувала фантазія. Приміром, на фестиваль «Ніч у Луцькому замку» створила велике сонце, а для презентації календаря «Світ нашими руками» — двометрову кульбабу. Якось замовник попросив зробити дівчині … таксу. Також сіно можна перетворити у прикраси: сережки, намисто, браслети.
Кульбаба Наталі Трубайло
Її вироби викликали неабиякий інтерес в людей, адже на той час були дідухи, вироби з соломи, а сіномотанки не було. За кордоном була практика створення скульптур із тюків із сіна, але ці вироби тяжіють швидше до архітектури: вони масивні і створювались за допомогою техніки.
А для сіномотанки необхідні сіно, нитки та уява. Для великих виробів готується додатково каркас, а для маленьких деталей і оздоблення можна використовувати додаткові декорувальні дрібнички та клей для їх фіксації. Однак, як зауважує майстриня, сіно найкраще поєднується із природними матеріалами. Тож засушений листок чи ягідка шипшини пасуватимуть до нього краще, ніж барвиста штучна квітка.
На відміну від соломи, сіно не плететься, а ліпиться, як з пластиліну. Пучок за пучком кріпиться один до одного, доки не реалізується задумане.
Нитки зазвичай підбираються оливкового чи пісочного кольору – під колір сіна, щоб не видно було їх кількості. Хоча за бажанням можна використовувати і різноколірні.
Різне сіно годиться для різних виробів: для великих необхідно брати цупкіше, а для маленьких – м’яке.
«Зайці смішні у мене, іграшкові, не такі зайці, як в лісі. Вони в мене з бантиками і косичками. Хочеться чогось казкового, хочеться трошки покращити цей світ», — розповідає Наталя. Пригадує, як один із зайчиків став рятівником.
Перше дитя дуже погано спало, тож майстриня зліпила для нього прудконогого із сіна, меліси та м’яти. Із запашною іграшкою малюк бавився і спав. Відтоді його сон став тривалішим і міцнішим.
«Я ще куму просила привезти з моря подушечку для сну. Куди там тій подушечці», — сміється жінка.
Також вона додає запашні трави, коли проводить майстер-класи для діток: це заспокоює їх, а техніка сіномотанки розвиває моторику рук.
До слова, через брак часу Наталя Трубайло погоджується лише на проведення благодійних майстер-класів, зазвичай для діток бійців АТО або дітей з особливими потребами.
«Дуже складно з такими дітками працювати, тому що вони такі маленькі і водночас такі дорослі», —ділиться жінка. Пригадує, як один хлопчик сказав: «А Ви знаєте, що мого тата вже нема?» Майстриня відповіла ствердно. «А я цього ангелочка роблю для нього, бо він там на небі», — відповів малюк.
А ще добре запам’ятався хлопчик з ДЦП, який був сам схожим на ангела – з білими кучерями та блакитними очима. Він дуже хотів щось зробити, але через хворобу не дуже вдавалось:
«Заради таких діток і хочеться працювати. Ти розумієш, що їм це корисно і потрібно. Це їх витягує, – каже пані Наталя. Зауважує, що до її ангелів ставляться по-різному: комусь дуже подобаються, а хтось не розуміє, чому в них нема очей, рота, носа. – Мої ангели безликі, тому що я не бачу ангела з обличчям».
Учасники майстер-класу зі своїми янголятами
Наталя Трубайло має досвід зі створення декору з живих квітів. Каже, що її дуже засмучує недовговічність таких композицій. А от із сіном все інакше: ти вже морально готовий до того, що трави і квіти при висушуванні втратили свою первинну красу. Існують спеціальні засоби, щоб сухоцвіти довше не втрачали колір і міцність, але купувати їх треба за кордоном.
Вироби у техніці сіномотанки демонструвались на різних міських заходах, зокрема фестивалі «Солом’яна птаха», медових ярмарках, виставках тощо. Багато з них поїхали в інші міста України – Тернопіль, Рівне, Київ, Хмельницький – та за кордон – Італію, Польщу, Росію, Голландію.
Наталя Трубайло каже, що своєю творчістю хоче нагадати всім про забуті традиції предків, адже в давні часи іграшки робили з підручних матеріалів, в тому числі зі сіна.
Також жінка мріє про виставку своїх робіт. Але це має бути не просто виставка, а своєрідна інтерпретація дитячих спогадів. Як пригадала пані Наталя, коли вона була маленькою, любила ходити по огороді, серед гарбузиння та іншої рослинності. Поміж великих стебел та листків відчувала себе маленькою, як комашка. Тож зараз вона хоче зробити виставку із великих виробів, щоб луцькі дітки ходячи між ними теж відчували себе такими маленькими, а все здавалось їм величезним.
«Ангелів великих хочу, якусь казку, щоб це було цікаво діткам», — каже майстриня.
Наталя ХВЕСИК
Фото з архіву майстрині
Читайте також:
У Луцьку презентували сезони любові. ФОТО
Творчий Луцьк: Психолог виготовляє прикраси із троянд, незабудок та метеликів
Творчий Луцьк: Майстриня виготовляє торти … з підгузників
Творчий Луцьк: Декан волинського вишу готує смаколики по-американськи
Автор статті: Наталя Хвесик
