Майже 70% українців хочуть зміни Верховної Ради, а 23% зміни Президента: Результати дослідження

news

Після перемоги 69% українців хотіли б замінити склад Верховної Ради, 47% — Уряд, 23% — Президента — опитування

Упродовж 26 травня-5 червня 2023 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». 

Чи потрібно після Перемоги для відновлення країни змінити центральну владу

Суспільні настрої в Україні характеризуються дуже високим оптимізмом: як вірою в Перемогу України, так і очікуваннями, що країна досягне суттєвого прогресу в соціально-економічних питаннях. Крім цього, після російського вторгнення значно зросла довіра до різних державних інституцій.

Читайте також Волиняни мають змогу безоплатно пройти навчання для освоєння нової професії: Хто може взяти участь у програмі, та куди звертатися?

Водночас лишається відкритим питання щодо доцільності оновлення органів влади після Перемоги. Тому КМІС поставив респондентам запитання, наскільки серед них є запит на оновлення центральної влади після Перемоги: Президента, парламенту, Уряду (див. Додаток №1 для розуміння формулювання запитання).

Переважна більшість українців (73%) підтримують оновлення центральної влади на тому чи іншому рівні. Разом з цим найбільший запит на оновлення стосується Верховної Ради – 69% респондентів хотіли б змінити парламент після Перемоги. Далі йде Уряд – його хотіли б змінити 47% респондентів.

Найменше респондентів – 23% – хотіли б змінити після Перемоги Президента.

У всіх регіонах ситуація досить близька: загалом є підтримка оновлення влади, особливо на парламентському рівні. Водночас у всіх регіонах не більше чверті підтримують зміну Президента.

Довідково:

Дослідження проведене методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 1029 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Читайте також Підняття тарифів на послуги водоканалів, або погодинна подача послуг: Маніпуляція, чи право на вибір?

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% – для показників, близьких до 10%, 1,5% – для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо в травні 2022 року серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку до вибірки не потрапило жодного респондента, які б наразі проживали в окупованих населених пунктах (разом з цим із загалом 1029 респондентів 38 респондентів до 24 лютого 2022 року проживали в населеному пункті, який зараз окупований). Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу».

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення

Пресреліз підготовлений Виконавчим директором Київського міжнародного інституту соціології Антоном Грушецьким.

Автор статті: Малашкевич Анна

0 Комментариев