«Гармидер», провокації та творча одержимість: як майбутні журналісти провели в Луцьку першу прес-конференцію

news

Понад двісті абітурієнтів, котрі мріють вступити на журналістські спеціальності, спробували, як це – брати участь у прес-конференції. Адже саме таким був творчий конкурс для вступників в Інститут філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки.

Дійство відбулось вчора, 21 липня, в приміщенні інституту.

Ще недавно школярі, а вже незабаром студенти, для участі в іспиті завітали з різних куточків Волині. Були також представники з інших областей.

Своїми запитаннями вступники засипали спеціально запрошену гостю – керівника театру «Гармидер» Руслану Порицьку. За умовами творчого конкурсу, абітурієнти дізнались про людину, з якою вестимуть розмову, лише в день проведення заходу. А отже, запитань не могли приготувати завчасно.

DSC_0023

Щоб трішки зорієнтувати абітурієнтів, пані Руслана коротко розповіла про свій театр, решту інформації вони «витягували» самостійно. Зокрема запитували про причини створення театру, перші вистави, про страх перед експериментами, вдалі та провальні вистави, найсмішніші та найнеприємніше моменти. Цікавились, чи грають актори в житті і чи можна акторську діяльність називати способом життя, як і журналістику, якій Руслана Порицька присвятила частину свого життя.

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

Жінка на прикладі театру «Гармидер» розвіяла традиційні уявлення про театр. Вона зазначила, що сучасний театр – це не велика споруда, куди ви піднімаєтесь східцями і дивитесь Карпенка-Карого чи Шекспіра. Зараз актори грають модернізовані вистави, при чому не завжди на театральній сцені. Так, театральні постановки відбуваються і на вулиці, і в підвалах, і в різних непристосованих для цього місцях. Це відбувається в рамках фестивалю «Мандрівний вішак», який пані Руслана вважає найвдалішим зі своїх проектів. Жінка розповіла також, що потрібно, щоб бути актором:

«В людини має бути мислення, щоб вона могла проаналізувати, що вона може сказати на сцені, і в її повинні бути оголені почуття. Людина повинна розвивати своє тіло і свій голосовий апарат».

DSC_0047

У відповідь на провоктивне питання про завершення театральної кар’єри акторка зізналась, що думки покинути театр були. Однак, на її думку, людям, які займаються улюбленою справою, властива одержимість. Через її люди продовжують робити свою справу попри труднощі, оскільки не можуть без цього жити.

Присутні також почули про репертуар «Гармидеру», поїздки акторів за кордон, реакції людей на вистави тощо. Часто запитували про експерименти та провокації на сцені, на що жінка відповіла, що зараз те, що для когось здається провокацією, для її театру вже є звичним.

«Є вистави, щоб все перевернулось, а потім стало назад. Але ні в якому випадку це не провокація заради провокації, тільки провокація, яка стимулює до чогось», – запевнила пані Руслана, розповівши про виставу «Попелюха», в якій події відбуваються у жіночій колонії. Адже показати жорстокі реалії світу під іншим кутом — це і є справжній виклик, який змусить людину замислитись.

????????????????????????????????????

Як зізналась згодом Руслана, вступники на журналістику їй сподобались:

«Мені здалось, що вступники на прес-конференції вміли тримати баланс між активністю і допитливістю і культурою поведінки. Постановка запитань у багатьох була на досить високому рівні»,  – розповіла жінка. Щоправда, зазначила, що їй хотілось би почути більше глибоких запитань.

Залишалась задоволена творчим конкурсом і абітурієнтка Наталія Лялюк:

«Враження взагалі хороші і позитивні. Дуже добрі і чуйні викладачі. Людина, яка була запрошена, теж склала хороше враження. Було помітно, що вона віддана своїй справі. Все було дуже добре організовано, без хаосу, як то часто буває», — розповіла дівчина.

Після прес-конференції вступники писали есе на основі почутого. Майстерність та оригінальність цих робіт оцінювала спеціальна комісія.

????????????????????????????????????

 

До слова, ліцензійний обсяг на «Журналістику» в Інституті філології та журналістики становить 30 осіб, з яких тільки 6 за держзамовленням. На видавничу справу загальний набір становить 20 осіб, з яких бюджетних місць – 4.

«Я думаю, що журналістів потрібно багато, тому що все-таки відбувається процес відсіювання. Не всі люди стають журналістами в такому прямому розумінні слова. Вони стають просто медійниками. Дуже багато людей перекваліфіковуються і стають пі-ар-менеджерами. Дехто працює прес-секретарями. Ну і просто комунікаційні можливості для журналістів десь прилаштуватись є дуже великі», — зазначила член комісії, доцент кафедри соціальних комунікацій Оксана Косюк.

Самі ж вступники на запитання, чому вони хочуть бути журналістом, відповідали не надто чітко. Переважали відповіді “тому що це спілкування з людьми” і “тому що це можливість спілкуватись зі знаменитостями”.

DSC_0012

????????????????????????????????????

DSC_0023

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

DSC_0055

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

DSC_0070

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

DSC_0108

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

DSC_0130

 

0 Комментариев