У Володимр-Волинському реабілітують офіційно Петра Мартинюка – воїна УПА

news

Сьогодні, 4 лютого (вівторок) о 15 год у міській раді Володимир-Волинського відбудеться урочисте вручення документів про реабілітацію 97-річному воїну Української Повстанської Армії Петру Мартинюку

23 січня у Києві відбулося чергове засідання Національної комісії з реабілітації, яка приймає рішення про визнання осіб реабілітованими, або потерпілими від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1921 років. Комісія розглянула 46 обґрунтованих пропозицій регіональних комісій з реабілітації. 18 осіб було визнано реабілітованими, 17 – потерпілими від репресій. Також 8 справ потребують дослідження додаткових документів і були відправлені на доопрацювання.

Одним із реабілітованих став 97-річний учасник Норильського повстання Петро Мартинюк із Володимира-Волинського. Він один з небагатьох ще живих свідків тих подій, брав участь у кількох боях УПА з нацистами, в одному з яких отримав важке поранення, після чого очолив референтуру Служби Безпеки УПА із підбору кадрів на навчання. Двічі нацистське гестапо хотіло його розстріляти і друзі рятували від смерті.

У січні 1945 року Петра Мартинюка вистежили й заарештували органи НКВС. Вирок – 10 років ув’язнення, яке відбував у норильских таборах ГУЛАГу. А до цього – 5,5 місяців очікування у камері смертників у Харкові. Після закінчення терміну отримав додаткових 5 років неволі за участь у 1953 році у Норильському повстанні.

У кінці 1980-х Петро Мартинюк був активним членом Народного руху України, організовував мітинги та просвітницькі акції, працював з молоддю, очолював Братство вояків ОУН і УПА Володимир-Волинського району. І досі лишався злочинцем, оскільки арештували його зі зброєю в руках, а за попереднім законодавством такі люди не підлягали реабілітації. «Не хочу вмирати ворогом народу. Бо я боровся за незалежність України», – говорив незадовго до цього Петро Пилипович.

Реабілітованим було визнано і відомого учасника національно-визвольного руху кінця 1980-х – початку 1990-х років, народного депутата Верховної Ради України першого скликання Івана Макара. У 1988 році його звинуватили у «поширюванні завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад» та участі у «групових діях, що порушують громадський порядок». А точніше – за те, що Іван Макар був головою ініціативного комітету з організації перших львівських мітингів, за те, що відкрито називав радянську владу окупаційною і висловлювався за встановлення пам’ятника Степану Бандері та іншим діячам українського визвольного руху.

Загалом за півроку роботи Національна комісія з реабілітації розглянула більше двохсот заяв про визнання осіб реабілітованими чи потерпілими від репресій.

«Найчастіше люди звертаються з двох причин. Перша – це отримати моральну сатисфакцію і визнання з боку держави, що їхня боротьба не була злочином проти власного народу. І з цим звертаються не лише засуджені бійці УПА чи інші постраждалі, а і їхні нащадки, намагаючись відновити чесне ім’я свого родича. На останньому засіданні у нас був присутній праправнук колишнього царського офіцера В. Толкушкіна, розстріляного «як агента латвійської розвідки». Його родина провела величезну дослідницьку роботу, щоб реабілітувати свого родича.

Іноді до нас звертаються історики, які працюють в архівах і за матеріалами справи бачать, що людину було звинувачено незаконно. І це теж важливий момент, бо прямих нащадків чи родичів у людини вже може й не бути, і тоді науковці демонструють свою громадську позицію.

Інший аспект – люди хочуть отримати статус, сподіваючись на пільги, хоча б у оплаті тих же комунальних послуг. І в деяких областях місцеві органи самоврядування уже прийняли відповідне рішення.

Але головне – робота комісії спровокувала новий сплеск інтересу до своєї історії та відновлення історичної справедливості. Наприклад, один із цікавих висновків, до яких приходиш, вивчаючи матеріали справ: радянська влада настільки боялася українського визвольного руху, що, коли траплялося так, що людина йшла на співпрацю з німцями в ту ж поліцію, а потім ішла в УПА, то останнє вважалося набагато більшим злочином і давало підстави ухвалювати вироки в позасудовий спосіб. Я думаю, нас іще чекає багато таких цікавих відкриттів»», – говорить голова Національної комісії з реабілітації Роман Подкур.

Нагадаємо, у травні 2018 року вступив у дію   Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Національна та регіональні комісії з реабілітації були створені на виконання Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Попередній закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», який було ухвалено ще в Радянській Україні, не враховував прав людей, які постраждали через несправедливе засудження за політичними, класовими, соціальними та релігійними мотивами.

 

Довідки за тел.0504444881 (Леся Бондарук, представник Українського інституту національної памяті у Волинській області)

0 Комментариев