Для захисту трудових прав громадянки було призначено начальника Маневицького бюро правової допомоги Наталію Зорю. Обговоривши усі питання у даній справі, працівник бюро підготувала позовну заяву до суду, у якій зазначила, що пані Марії присвоєне почесне звання «Мати героїня», на утриманні у неї двоє неповнолітніх дітей, а також матір похилого віку, чоловік має інвалідність третьої групи, призначену довічно. Окрім того, на час звільнення клієнтки їй залишалося менше, аніж 2 роки до досягнення пенсійного віку, що також надавало їй переважне право на залишення на роботі. Зважаючи на зазначене, спеціалістка просила суд визнати незаконним і скасувати наказ про звільнення та поновити жінку на посаді молодшої медичної сестри, стягнувши з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Іншу роботу при звільнені запропоновано пані Марії також не було, хоча у разі наявності інших вакантних посад, така пропозиція є обов’язковою.

У судовому засіданні роботодавець не зміг довести те, що ним було дотримано процедуру звільнення працівника у зв’язку із скороченням штату працівників.

Тож, за результатами розгляду справи, порушені права клієнтки вдалося захистити, а саме визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити пані Марію на посаді молодшої медичної сестри. Також з роботодавця було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 27399 гривень 12 копійок.

Запитання до юриста:
У кого є переважне право на залишення на роботі?
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Кодексу законів про працю, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1.  сімейним – при наявності двох і більше утриманців;
2.  особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3. працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4. працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5. учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового, або іншого репресивного органу;
6. авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7.  працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8. особам з числа депортованих з України, протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9. працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, – протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
10. працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.