У Луцьку вирішували як допомогти «сонячним дітям»

Активісти, чиновники та небайдужі лучани вирішували, як допомогти дітям із синдромом Дауна комфортно почувати себе у суспільстві. Про це говорили 16 жовтня під час круглого столу «Об’єднання зусиль громадських організацій та державних установ для забезпечення денної зайнятості та трудової реабілітації людей з різними формами інвалідності, як шлях до покращення якості їхнього життя».
Відвідати дійство погодився президент Всеукраїнської благодійної організації «Даун-синдром» Сергій Кур’янов, який першим взяв слово. Гість із Києва знає, як важко у сучасних українських реаліях дітям із синдромом Дауна, адже Сергій Кур’янов є батьком одинадцятирічного «сонячного хлопчика». «Ми маємо досягнути такого, щоб на наших дітей дивилися не із жалістю, а на таких людей, як і ми», – зауважив президент «Даун-синдрому».
Очільник всеукраїнської благодійної організації розповів про те, що дітям та молодим людям із синдромом Дауна реально отримати не лише початкову, а й вищу освіту. Для прикладу Сергій Кур’янов згадав іспанця Пауло Пінеду та волинянина Богдана Кравчука, які змогли вступити до вишів. Останній, до слова, був присутнім на круглому столі теж.
Сергій Кур’янов переконаний, що розпочинати плідно працювати з особливими дітьми потрібно відразу після народження. На думку киянина, такі діти повинні навчатися у спеціальних інклюзивних групах дитсадочків та шкіл. Президент благодійної організації переконаний, що діти із синдромом Дауна можуть не лише здобути освіту, а й працевлаштуватися. Сергій Кур’янов розповів, що столичні діти вже проходять стажування в сфері обслуговування та кулінарії, і вже невдовзі зможуть повноцінно працевлаштуватися.
Модерувала дискусію голова волинського осередку ГО «Даун-синдром» Олена Мельник. Жінка почула безліч теплих слів на свою адресу, адже саме Олена Мельник близько десяти років тому почала згуртовувати навколо себе батьків дітей із синдромом Дауна.
Круглий стіл відбувався у невимушеній, дружелюбній атмосфері. Завершилося дійство святковим частуванням та неформальним спілкуванням.
Автор статті: Олег Горох