Творчий Луцьк: секрети вдалої іграшки та українізована лялька Тильда від Яни Пасічник

news

Луцьк – багатий на таланти, однак творчі люди часто соромляться заявити про себе світу. Тому інформаційний портал «Волинь.info» розпочинає проект «Творчий Луцьк», у якому розповідатиме про вже знаних і ще невідомих, однак креативних луцьких митців і просто тих, хто створює щось цікаве. Раніше ми вже писали про гончаря, який знає, як з глини народжується музика. Цього разу в центрі уваги луцька лялькарка Яна Пасічник.

Пані Яна виготовляє ляльки в стилі Тильда, які придумала норвежка Тоні Фінангер. Це текстильні ляльки, зазвичай товстенькі, з пишним волоссям, не мають ротів, а часом і носиків. Створюються в теплих тонах, не мають надмірної кількості деталей.

За освітою жінка – кравець верхнього одягу. Професійно Тильдами займається рік. До цього шила одяг, ключниці, іграшки. Все змінив передвеликодній ярмарок. Адже саме тоді вона зрозуміла, що те, що вона робить, потрібне людям. Крім того, на ярмарку Яна Пасічник познайомилась із майстринями із громадської організації «Рукотвори Волині», до якої згодом теж приєдналась. Відтоді майстриня стала активніше долучатись до різних виставок та ярмарків, адже раніше, як зізналась, соромилась сама стати на вулиці і продавати власні вироби.

— Існує багато технік створення ляльок. Чому Ви обрали саме Тильду?

— З чого все почалось? Дитині на трудове навчання вчителька попросила зробити зайчиків Тильд. Вона дала викрійку, тканину, бо знала, що я займаюсь рукоділлям. І отак я познайомилась із самими Тильдами. Я починала з тематичних іграшок. Коли був рік коня, я робила коників, рік змії – змійок. Спочатку акцент робила на звірів, адже боялась, що лялька не вийде. А потім я зробила першу ляльку своїй племінниці на день народження. Це була фея. Вона вийшла дуже симпатична. З того часу я закохалась у ляльок Тильд. Я робила фей у пастельних тонах. Перші Тильди були з накрученим волоссям, щоправда нефарбованим. І їх почали купляти. Людям вони сподобались. І відтоді я почала шити ляльки.

DSC_0063

Відсутність рота і носа – одна з особливостей ляльки Тильди.

— У Вас був майстер-наставник?

— Ні, у нас основний наставник – конкуренція. В нас дуже багато майстрів, які виготовляють іграшки чи ляльки. І ти розумієш, що для того, щоб купували саме твої, треба самовдосконалюватись, щось нове придумувати. Лялька Тильда відома у всьому світі, це в нас вона не набула такої популярності. І якщо є десять майстрів, і в усіх будуть Тильди одинакові, шанси продати їх будуть значно менші. Вчусь на своїх помилках. Ти велику ляльку зробиш, і не знаєш, як її презентувати. Повісити – не повісиш, поставити – не поставиш. Потім почала робити підставки, бо перші ляльки могла хіба що на поличку ставити і уперти об стіну. Я не соромлюсь вчитись. Дивлюсь багато в Інтернеті майстер-класів, щоб підвищувати свою кваліфікацію, знаходити щось цікаве, щоб використати для своєї роботи.

— Лялька Тильда має особливі риси, за якими її впізнають, своєрідні канони створення. Чи завжди дотримуєтесь цих правил?

— Я завжди вношу щось своє. Я личка розмальовувала акриловими фарбами, а потім повністю відмовилась від фарб. Зараз використовую лише нитки, в мене все вишите – всі оченята і носики. Мої вироби можна прати в пральній машинці. Я одна з луцьких майстрів роблю волосся з лляного шпагату, тому в моїх ляльок натуральне волосся. Наразі я його фарбую природними барвниками. Це те, що робить мої ляльки впізнаваними. Люди бачать і кажуть: «ось ця, напевно, Ваша».

DSC_0011

Всі вироби Яни Пасічник – з натуральних матеріалів.

DSC_0047

На створення такої краси іде до двох днів.

— Ви шиєте те, що подобається Вам, чи те, що могло б зацікавити потенційних покупців?

— Якщо це буде подобатись тобі, то його полюблять і інші. Я ніколи не шию навіть під замовлення, якщо мене просять шити якусь іграшку, яка мені не подобається. Якщо мені певний образ не до душі, я його нізащо не буду робити.

— Тильди цікаві тим, що існують в багатьох образах: є соні в піжамах, гномики, феї… Які образи переважають у Вас?

— В мене або ангелочки, або вінтажні Тильди. Романтичні, в рюшах, в мереживі. Я дуже люблю прованс, шебі-шик. Щоб були пастельні відтінки. Дуже рідко використовую біле мереживо. Моя донька казала: «Мама в тебе всі іграшки якісь дівчачі». Мабуть, тому що в мене дві доньки, нема синочка, тому мені це ближче. Хоча в мене були і кораблики в стилі Тильда, і слоники… таке що могли і хлопці купувати.

— Які цікаві історії траплялись при створенні ляльок?

— До Дня вчителя між майстрами домовились зробити тематичні іграшки. І от мій колега по будиночку (ред..торговий будиночок на Театральному Майдані) Анатолій каже: «Яна, роби вчительку». Я сказала: «Не буду. Буде вона потім перекидатись з місця на місце, хто там її буде купляти». Він каже: «Ти добре подумай». Я кажу: «Толік, не вмовляй, я її робити не буду. Я зроблю як завжди феєчку і вона продасться». Стала я робити вчительку –  виходить дуже строга. В такому костюмчику, в піджачку. Виходить зовсім не те, що я хотіла. Я коли фарбую волосся, воно в мене зв᾿язано пасмами. Дістаю пасмо і отаке зв’язане прикладаю, і бачу, що зачіска буде. Я не встигла його розгорнути. Буквально двічі його загорнула і вийшла така строга зачіска. Я їй ще зробила журнал, джинсову сумочку. Вийшла така строга вчителька. Багато хто казав, що «ой на нашу вчительку географії схожа», або «на нашу вчительку історії схожа». Поїхала я на ярмарок в Рівне, підходять чоловік з жінкою. Кажуть: «Ну прям наша сваха. Один в один. Вона в нас завжди така строга, в неї такий стиль, худа така, висока, з таким волоссям».

Я вже журнала в неї забрала, вона залишилась з однією сумочкою. Вийшла фактично портретна Тильда. Чекала вона свого власника. Дуже часто виріб чекає свого власника.

Ще була в мене русалочка з пишними формами. Всі сміялись: «то наша Андріївна», «то наша Миколаївна», «от подивись, то наша українська ляля». Всі сміялись, сміялись. Довго вона висіла. Підійшла дівчинка, теж така пишна. Каже: «Я її так хочу, я її куплю». Тепер колеги запитують, коли я нову русалочку пошию, бо у всіх, хто підходили до будиночка, усмішка з᾿являлась.

— Зараз великої популярності набули ляльки-мотанки. Чи є мотанка конкурентом Тильді?

— Це зовсім різні стилі. Мотанка – це народний оберіг. А Тильда – це більш інтер᾿єрна лялька. Я думаю, що вони паралельно будуть іти своєю ходою.

—Часто в АТО відсилають всякі іграшки, ляльки. А Ваші вироби туди потрапляють?

— Ніхто ніколи не казав, що ця лялька поїде в АТО. Бо зазвичай, купуючи, говорять: оця в Канаду поїде, ці поїдуть в Аргентину…

— Як іноземці ставляться до Тильд в українському національному вбранні?

— Ніхто не казав, що «оце Тильда, чому ви зробили її такою?» Багато хто не знає, що це Тильда. Люди, кому цікаво, вдома самі шукають в Інтернеті, дивляться. Купують звірят: звірята та й звірята, особливого акценту не роблять, в якому стилі вони зроблені.

DSC_0041

DSC_0050

Пані Яна планує незабаром створити цілу серію Тильд в українському стилі.

— У вас більше Тильд-людей чи звірів?

— Звірів. Діти дуже люблять, особливо зайців. Навіть дорослим більше подобаються смішні звірятка, ніж люди. Часто кажуть, що діти сплять з ними, їдять, не можна забрати в них іграшку. Я ніколи не даю імені виробам. По будиночку колеги якось називають, щоб розрізняти: котик великий, котик маленький, котик з посмішкою… Але я імені я не даю, я залишаю це для майбутніх власників. Я сама в дитинстві дуже любила ляльки, дуже довго гралася ними. І для мене це було особливим процесом – дати ім᾿я. Це ж ти її називаєш і проявляєш свою індивідуальність. Це ж твій друг. Лялька для мене була найкращим подарунком. Я їх вдягала, я їм в’язала, шила. Отак я починала шити. Першим моїм великим виробом було пальто. Це було в 6 класі. В мене тато і мама мають пряме відношення до швейного виробництва, мама технолог, а тато механік швейного виробництва. В технічному плані у мене ніколи не було ніяких проблем щось пошити.

DSC_0016

DSC_0033

DSC_0023 DSC_0027

—Дочки шиють?

— Менша. Мені допомагають робити заготовки. Творчий процес я роблю сама, а от намалювати, вирізати, вивернути, напхати допомагають.

— Є ляльки, які ніколи не продасте?

Так, є. Минулий рік був кози. Я зробила першу кізочку Тильду і сказала, що її нікому не віддам. Це буде моя, щоб там не було. І от рік кози мені допоміг реалізуватись. Позаминулий рік я залишилась без коня, а в цьому році – без мавпочки.

—Чи важко іграшки зробити бізнесом?

— Неважко. Просто треба зважати на те, що велика конкуренція. Постійно треба щось оновлювати, щось робити таке, щоб людям було цікаво. В першу чергу, це робота над собою. Вдосконалювати себе, щоб твої роботи були конкурентноспроможними. Хоча мені казали, що на одних ляльках ти не заробиш, міняйся, роби ще щось. Я краще вкладу все в ляльки, щоб їх вдосконалити, ніж буду розпилятись, хвататись за все і в результаті нічого не буде. Бо коли ти робиш все, то толку не буде ніде. Для мене це найближче, те що я довго шукала і чим я хочу займатись. Я отримую від цього дуже велике задоволення.

DSC_0012

DSC_0035

—Зараз шиєте одяг?

— Я зрозуміла, що я дуже не люблю шити одяг. Шила, щоб заробляти гроші. А зараз я розумію, що це не моє, я не отримувала від цього ніякого задоволення.

— Як війна впливає на продажі ляльок?

— Скажемо так: це вироби не для бідної категорії людей. В кого були гроші, в того є і зараз. Погодьтеся, що бабуся не піде купляти ляльку за 300 гривень. Це для людей, які мають все –  не мають ляльки.

— Поет часто пише найкращі вірші в стані депресії. А от коли господиня пече хліб в поганому настрої, він не вдається. Як у Вас з ляльками?

— Знервована я навіть не беруся. Тільки хороший настрій. Це навіть на самому виробі позначається. Він довго не продається. Перекидається з місця на місце, доки не вийде негатив з нього. Є прикмета, якщо я щось роблю і переривається сам процес, дзвонить хтось і каже терміново кудись їхати, потім мені важко повернутись саме до цього виробу. Він буде лежати. Буває, що я змінюю образ. Починаю з одного образу, а потім виходить зовсім інший. Як щось починаю, то перше щось дарується. Це вже стало прикметою. Чому? Можливо, щоб подивитись на реакцію людей, чи подобається людям.

DSC_0092

Дивлячись на щиру усмішку лялькарки,важко повірити, що вона буває не в настрої.

— Що робите, коли не хочеться шити?

— Займаюсь домашніми справами, які забирають багато часу. Я декілька днів не шию, сумую за цим і тоді сповнена енергії берусь до нових робіт.

—Де шукаєте ідеї?

— Самі приходять. З тканини. Нову тканину замовила –  і вже ідеї приходять. Що стосується звіряток, то побачила на форумі якусь гарну викрійку, пробую собі таке зробити.

— А що треба, щоб пошити особливу ляльку?

— Кожна особлива. Мені до Нового року один замовник замовив 6 ляльок в одному стилі. Я робила їх і ховала: зробила одну – сховала… А потім як виставила в один ряд. А вони всі різні. В них навіть очка різні. Одна на іншу не схожа. Робиш всі по одній викрійці, а всі різні виходять. Я не люблю, коли мене просять зробити точно таку. Я точно таку не можу зробити. Мені кажуть: зроби в стилі прованс, чи вінтаж, чи молодіжну. І тоді я вже по ходу підбираю тканини. Кольори. Багатьом взагалі не важливо.

—Що треба робити, щоб бути успішним у своїй справі?

— Перш за все – любити свою справу. Якщо ти любиш, ти вкладаєш душу, а якщо ти вкладаєш душу, це видно. Береш будь-яку річ, і бачиш: вкладена в її душа чи вона створена абияк, аби продати. Те, що ти любиш, не можна переводити лише у заробляння грошей. Має бути прибуток, але якщо я перестану вкладати душу в ці вироби, це буде тільки бізнес. У мене діти дорослі, вони могли б робити ляльки, а я тільки продавати. Але я так не можу. Вони мені допомагають на  якомусь певному етапі, але решту я роблю сама. Я ніколи цього не довірю комусь. Декор теж роблю тільки я, що б це не було.

— Своїх виробів багато даруєте?

— Багато. Зараз мені навіть буває соромно дарувати свої вироби. Щоб не сказали, що нічого не купила, а принесла своє.

— Ляльці Тильді 15 років. Скільки ще часу, на Вашу думку, вона проіснує?

Довго. Це перспективна лялька. Тим більше, що у нас вона тільки входить у моду. Вона має куди розвиватися. Можна робити цілі композиції з тильд і вдосконалювати. Сама лялька Тильда, яка була придумана авторкою, дуже примітивна. Зараз навіть сама автор розвинула її більше. Вже додала більше компонентів. Плюс кожен майстер щось вкладає своє. З нею можна по-різному експериментувати, робити її в різних варіантах. Тому я думаю, що в неї велике майбутнє.

P.S. Вироби лялькарки можна придбати у торговому будиночку №6 на Театральному майдані в Луцьку, а також у арт-галереї «The Room»(вул.Винниченка, 4) та в магазині «Шеббі-шик»(проспект Перемоги).

Розмовляла Наталя Хвесик

 

Автор статті: Наталя Хвесик

0 Комментариев