Тортури, голод та відсутність медичної допомоги: В яких умовах, окупанти утримують українських бранців
Морять голодом, б’ють та цькують собаками: що відбувається з українськими полоненими у російських тюрмах
Близько 10 тисяч українських військовополонених може нині знаходитися у тюрмах у Росії та на тимчасово окупованих територіях.
Такі дані наводять у громадській організації “Вояцький визвіл”, яка займається українськими бранцями. Але ці оцінки — дуже приблизні, адже росіяни приховують інформацію про українських полонених та не дозволяють їм переписуватися з рідними. Тож сім’ї місяцями не знають, де їхні близькі та в якому вони стані. Чи не єдині звістки надходять від інших військових, яким вдалося повернутися із полону за обміном. Що ж відбувається за колючим дротом російських в’язниць, з’ясовував Центр громадського моніторингу та контролю.
Читайте також Чого потребують ветерани та діючі військові: Результати дослідження
Кожен вихід полонених із камери — велика ймовірність бути побитими
Мапу із 42 місцями утримання українських армійців у Росії склали правозахисники із Медійної ініціативи за права людини. Вони поговорили із більш ніж 50 колишніми військовополоненими, щоб з’ясувати, де та в яких умовах тримають наших військовополонених. За їхньою інформацією, тортури, це те, з чим стикаються всі українські бранці у російських застінках. Знущання починаються одразу по прибуттю до СІЗО чи колонії. Як розповіла під час брифінгу в Медіацентрі Україна — Укрінформ журналістка-розслідувачка Марія Климик, на тюремному жаргоні це називається “прийомкою.
“Коли їх привозять у це місце утримання – це обов’язково побиття. Це їхнє так зване знайомство з місцем, де будуть перебувати тривалий час», – розповіла Климик.
Далі кожен вихід полонених із камери означає велику ймовірність бути побитими.
«Для них будь-який такий вихід – це те, чого вони боялися найбільше. Тому що або тебе вели на допит, де продовжували знущання, або в камері проводили перевірку в той час, коли ти стояв притиснутий до стіни і тебе теж били. Або тебе виводили на прогулянку, де знову ж таки тебе били. Або, як це було у Воронезькій області, на тебе нацьковували собак, які тебе кусали, рвали робу», – розповіла журналістка.
“Я повернувся з полону мінус 18 кілограм. Це за два місяці”
Колишній в’язень Олександр, якого тримали у Брянському СІЗО в Росії, пригадує постійний голод, від якого страждали в’язні.
“Ми як засинали голодні, так і прокидалися голодні. Я повернувся з полону мінус 18 кілограм. Це за два місяці”, — свідчить Олександр.
Каже, порції були дуже малими, а обід — водянистий суп, рагу і шмат хліба — вміщався у половину алюмінієвої кружки.
Про голод, як ще один вид знущань, розповідає і Климик:
“Усі звільнені з полону говорять, що їх там не годували. Те, що вони їли, це якась недоварена їжа, відсутність фруктів та овочів. Єдине, що їх завжди рятувало, — це хліб. Завдяки цьому вони могли вижити. Але ми бачимо на фотографіях звільнених із полону, наскільки вони втратили вагу”, — каже розслідувачка.
Читайте також Відпустку за станом здоров’я та звільнення з лав ЗСУ для українських захисників стали оформлювати простіше
Таблетка валідолу, як засіб від всіх хвороб
Стикаються військові із майже повною відсутністю медичної допомоги. Так колишня військовополонена Олена, яка повернулася із жіночої колонії у російському місті Валуйки, пригадує, що часто тюремні лікарі взагалі відмовлялися прийти на прохання бранок. А коли приходили, то ледь не від всіх хвороб давали таблетку валідолу. “Ми чули, як вони казали: “Здохнуть — то здохнуть”, — пригадує колишня полонена.
За інформацією: Центру громадського моніторингу та контролю
Автор статті: Малашкевич Анна
