Лучанам розповіли, чому бортники помирали через бджіл та як ловили на деревах ведмедів
Про таємниці древньої професії – бортництва – та різницю між бортниками і пасічниками розповів польський фотограф, професор кінематографії, оператор, мандрівник та видавець Кшиштоф Хейке. Він привіз до Луцька світлини останніх європейських бортників.
Відкриття виставки відбулось вчора, 30 жовтня, у галереї мистецтв ВОНСХ. Експозицію організувало Генеральне консульство Республіки Польща в Луцьку. Відвідувачам презентували світлини, які Кшиштоф задокументував у Польщі та країнах-сусідах – Україні, Білорусі та Литві. Як зазначив митець, для бджіл не існує кордонів. Крім того, це явище екологічне, а не соціальне: наявність бортей залежить від дерев, які обирають комахи. Звідси й відповідна географія.
Кшиштоф розповів, що бортники на відміну від бджолярів мінімально втручаються у роботу бджіл. Розповідь фотографа, щоправда, вже українською мовою, доповнила доцент кафедри документознавства і музейної справи історичного факультету СНУ імені Лесі Українки Алла Дмитренко. Вона пояснила, що бортництво – це розведення бджіл у дуплах дерев. За її словами, якщо пасічник протягом сезону тисячі разів ходить до вуликів, то бортник цього не робить. Навесні він дивиться, вилітає рій з дупла чи ні, а його догляд за бортю полягає у захисті її від шкідників. Також жінка поділилась цікавими фактами з історії бортництва. Зокрема, вона розповіла про те, що в часи Речі Посполитої бортники навіть не відбували повинності, а через дерева, на яких були борті, навіть судились. Відомий випадок, коли два рідні брати з Шацького району звернулись до волосного суду через дуба, на якому було дві борті.
Пані Алла зауважила, що в Україні кількість бортників, які займаються цією справою від діда-прадіда, сягає сотень. Звернула увагу й на розмір природних вуликів – окремі були таких розмірів, що неможливо було підняти. З однієї з бортей згодом вийшла повня дровітня дров.
Жінка згадала кумедну історію: якось неподалік велетенської колоди чоловіки влаштували застілля. А один ходив коло борті і мацав її. Бортник запитав: «Ти що робиш, Петре?» А той відповів: «Та бачу, що туалет, а де двері – знайти не можу».
Також Алла Дмитренко зазначила, що бджоли могли до смерті заїсти бортника, якщо від нього долинав запах алкоголю.
«Можливо тому бортників було так мало», — засміявся на це Кшиштоф Хейке.
Присутніх дивували не тільки розповідями про обряди бортників, цілющі властивості меду, а ще почастували медовими напоями. Також молодий польський бортник Піотр Піласевич продемонстрував знаряддя, за допомогою яких залізали на бортні дерева.
«Є таке російське слово – «пчеловод». Це людина, яка водить бджіл. Так-от, це ошуканство. Бджіл ми не водимо, вони нас водять. Тому що їхня цивілізація набагато більша, глибша, ніж наша людська. Ми собі вважаємо, що ми розумніші за бджіл. Не треба цим ошуканством займатися. І втручання людини у сім’ю бджіл з виникненням вулика, рамок призвело до багатьох хвороб», – запевнив голова Волинського обласного осередку Гільдії медоварів України та голова Братства бджолярів Землі Волинської «Ройовий стан» Володимир Дмитрук, разом з тим висловивши радість, що сучасна молодь почала відроджувати давні традиції бортництва.
Він подарував Кшиштофу Хейке добірний волинський мед. Крім того, пан Володимир розповів про бортьове право, яке існувало в Київській Русі за часів Ярослава Мудрого. Борті, позначені знаменами, так званими бортьовими знаками, заборонялось зачіпати. Щоправда, попри це охочих нажитись чужим медом було вдосталь. На бортні дерева залазили не тільки люди, а й ведмеді, які дуже полюбляють мед. Як згодом розповіла Алла Дмитренко, для боротьби з ведмедями вішалась колода. Коли ведмідь ліз на дерево, ця колода заважала йому підніматись, він відштовхував її від себе. Колода поверталась і ще сильніше вдаряла тварину і збивала її. Ведмідь падав на землю, в яку вбивались загострені кілки.
Переважно світлини, розміщені в галереї, чорно-білі. Проте під час заходу за допомогою проектора показали й кольорові фото. На них Кшиштоф Хейке зафіксував бортників, борті, бджіл, сліди від ведмежих лап, процеси піднімання на бортне дерево та викурювання бджіл тощо.
Окремі світлини зображали життя бджіл всередині борті. Щоб зробити такі кадри, Хейке користувався ендоскопічними камерами, камерами з інфрачервоним випромінюванням, термовізійною камерою.
Займатись зйомкою бортників польський фотограф почав у 2003 році. На Поліссі він натрапив на представників цієї древньої професії і відтоді мандрує у пошуку нових кадрів, знайомств, відкриттів. За ці роки чоловік побував у різних віддалених місцевостях та дізнався багато таємниць бортництва. За його словами, деякі бортники помирали на його очах.
«З сучасним бджільництвом я більш-менш ознайомлений, а от з його “прадідом” довелося зустрітися вперше. Така кількість світлин і потік цікавої інформації про це древнє ремесло змусили мене задуматись над тим, що і собі варто завести невеличку пасіку», — поділився враженнями від побаченого і почутого один з присутніх Андрій Рехнюк.
Побачити світлини можна до 8 листопада в Галереї мистецтв ВОНСХ (Луцьк, вулиця Лесі Українки, 24а).
Автор статті: Наталя Хвесик
