Чому не можна робити на релігійні свята?

news

Велике релігійне свято – об’ємна подія, до якої готовляться заздалегідь незалежно від віросповідання, країни та соціального статусу. Обов’язково треба вимити домівку, прибрати за двором, попорати з тим, щоб на свято бути вільним від справ. Але чому це так важливо – не працювати в особливий день? Дізнатись яке сьогодні свято можна на сайті https://daytoday.com.ua/sogodni/, а крім цього – відповіді на питання про святкування та цікава інформація, звідки воно пішло та що означає.

Так кажуть у церкві: наполягання нічого не робити

Кожен вірянин сприймає “наказ” нічого не робити зі своєї, особливої точки зору. Для когось це правило, яке не можна порушувати, для іншого – проста порада, для третього – неухильне дотримання догм та традицій віри. Є декілька версій того, чому робити нічого не можна саме у свято, мається на увазі заборону на будь-який фізичний труд, особливо важкий.

Нічого не робити тому що так робили ще й прадід або прапрабаба – ось аргумент тих, хто не хоче знати все досконально. Не можна робити у Великдень та на Різдво – ось і добре.

Але мало хто замислюється, що старі люди знали набагато більше ніж ми. Тому ці дні вони присвячували відпочинку, самопізнанню, ходили до церкви та навчалися чомусь у своїх пращурів, тобто духовним практикам та знанням, про які не пишуть в книжках.

Церковні дні: що можна робити

Більшість з тих, хто ходить до церкви будь-якої конфесії, віруючі й богобоязливі, шанують традиції та звичаї. Не секрет, що кожне церковне свято – це історія життя святого або бога, його сина. Тому батюшки наполягають на тому, щоб людина відпочивала від фізичної праці та розумової діяльності.

В такі дні треба:

  • відвідати службу для тих, хто ходить у храм, для інших – помолитися про найкраще всім серцем;
  • послухати промову батюшки, можна навіть по телевізору. Міцне слово “впаде” у душу;
  • поспілкуватися з сусідами, навіть посперечатися трохи;
  • накрити святковий стіл та запросити рідних;
  • спілкуватися, насолоджуватися моментом й радіти за свою сім’ю.

Споконвіку церковні свята були душником для тих, хто працював на панів. В такі дні можна було не працювати, а тільки відпочивати, та й ще отримати від пана подарунки.

Новітні часи: її Величність езотерика

Релігійні дні всіх народів базуються на знаннях язичників. Тобто можна припустити, що колись давним-давно на землі у народу була єдина віра – язичництво. Тільки пізніше вона перетворилася на сучасні релігійні віросповідання і кожен обрав собі те, що більш до душі.

Але річ у тому, що язичництво ніщо без пізнання себе, без езотерики. Різні боги символізували якусь конкретну руйнівну або творчу силу, тому людина знала набагато більше не тільки про всесвіт, але й про себе саму.

На свята традиції зберігалися сумлінно, бо було зрозуміло: не має значення, вірить чоловік у силу або ні – вона існує та працює за точними законами, як і все інше на землі. Тому світобудові неможливо було завадити, але й неможливо було втручатися в її рух, можна було тільки допомагати.

Енергія світобудови рухається кожну мить й творить добро. Фізична праця в особливі моменти може зарадити цьому шляху, а ось загальна молитва навіть своїми словами, звернення до Бога, Аллаха, пророка Махмуда, Природи або Сили – допоможуть. Чому б і ні?!

0 Комментариев