Чого хочуть лучанки?
Чого бажають жінки, чи утискають чоловіки їхні права, що думають про 8 березня, як захищаються від суперниць і навіть про свої секрети успіху розповіли для інформаційного порталу «Волинь.info» відомі лучанки.
Нагадаємо, успішні чоловіки уже спробували відгадати, чого хочуть жінки.
Чого хоче жінка?
Юлія Вусенко, секретар Луцької міської ради
«Жінка хоче краси всередині і навколо, хоче спокою і впевненості. Жінка хоче не зупинятися і бачити перспективу розвитку».
Людмила Приходько, народна артистка України
«Щастя. Людина, коли народжується, то всі хочуть, щоб дитина була щасливою. В української жінки, взагалі бажання бути щасливою складно дуже вирішується через нестабільність у суспільстві. Я член Спілки жінок України і жіночі питання мені дуже близькі та болючі. Рано вдовою залишилась в 31 рік із сином, тому всі ці етапи пережила: як жінці-вдові ствердитися в професії, у суспільстві. Я часто задумуюсь над тим, що майже усі українські народні пісні починаються із болючого слова «ой». І цей зойк, це зойк багатьох жінок, багатьох віків на Україні. Завжди першими страждають жінки. Іде війна, все лягає на жінку. Навіть, коли наші козаки йшли на Запорізьку Січ, то все лишалося на жінок. Коли була Перебудова, перші під скорочення потрапили жінки, і вони, лікарі, вчителі, працівники культури, взяли ці сумки картаті і пішли на базар. Потім почалася ця нинішня еміграція, коли поїхали жінки заробляти гроші – на приниження, на здобуття там свого права на щастя. Я схиляю голову перед українськими жінками, бо вони справді дуже потужні, як правило, трудівниці великі і завжди залишаються красивими, цікавими співбесідницями, тому їх так сватають по усьому світу. Наша жінка цінується, що вона не тільки займається собою, а ще вона багато чого вміє. Я щаслива, бо я відбулася у професії. Для мене це дуже важливо. Актор виносить на сцену своє серце оголене і від того, як він працює на сцені, залежить, чи буде це поєднання із залом, співпереживання. У минулому році у грудні у мене було 40 років, як я на волинській сцені і, коли люди тебе пам’ятають, це теж дороговартісне почуття».
Зоряна Герасимчук, проректор з науково-педагогічної роботи Луцького національного технічного університету
«Взагалі в історії суспільства роль жінки – це роль Берегині, і жінці, мабуть, як і будь-кому іншому, хочеться миру, спокою, добра, злагоди. Жінці хочеться любові. Жінка не може бути без оточення, в якому вона, як квіточка процвітає. Жінці треба і радувати собою інших, і щоб оточення робило все, щоб вона цвіла, як квіточка».
Анна Тріль, модель, власниця модельного агентства «Grace Model House» та організатор першого у місті «Lutsk Fashion Weekend»
«Бути щасливою і коханою, бо тоді хочеться щось робити і творити».
Світлана Кропивець, багаторазова чемпіонка, призерка України з важкої атлетики, пауерліфтингу, бодіфітнесу, кросфіту, фітнес-тренер
«Щастя для своїх дітей. Будуть щасливі мої діти, буду щаслива і я. Для мене – це головне. І хочеться бути прикладом для них для наслідування».
Наталія Ничай, директор ТОВ ТК «Заграва»
«Мабуть, бути задоволеною у житті… А щоб бути задоволеною, жінці необхідна самореалізація у сім’ї та професійно».
В Україні, зокрема і у Луцьку, активно розвивається феміністичний рух. А от ви відчуваєте якісь утиски з боку чоловіків?
Наталія Ничай
«Так, і неодноразово. Феміністок не підтримую і не розумію, прошу вибачення у них. Але я за гендерну рівність, де чоловіки і жінки отримують рівні можливості та обов’язки в різних сферах життя, коли, незалежно від статі, надаються однакові права при працевлаштуванні, успішно поєднується сімейне життя і кар’єра… А особисто я маю досвід, коли на роботу запрошують чоловіків, і я розумію, що відповідаю усім вимогам, крім одної… Претендую на вакансію і її отримую. А згодом уже підбираю колектив «під себе», звісно, чоловічий…»
Юлія Вусенко
«Ніколи, бо у моїй професії немає поділу на жінок і чоловіків. І я усвідомлювала це і розуміла. Стосовно підтримки феменізму, то так, я дуже часто є учасником різних програм жіночих. Але власне йду туди задля того, аби побачити жінок сильних, прогресивних і таких, які тяжіють до змін».
Людмила Приходько
«Я гайдамачка. Всі знають, я поступлива, зі мною можна домовитися, але я знаю, чого я хочу, і, як правило, добиваюсь. Це не чоловіки, це держава так робить. Я багато років очолювала обласну організацію партії «Жінки за майбутнє», тому з тими проблемами усіма ми дуже тісно стикалися. Я думаю, що ми зараз перебуваємо у такому становищі принизливому у зв’язку з подіями, які відбуваються у країні, у зв’язку із тарифами, які нам запропонували. Я думаю, що це утиски всього народу, а не жінок».
Зоряна Герасимчук
«У моєму житі був дуже гарний приклад чоловіка, дуже сильного, вольового, мудрого, який вмів шанувати жінку, плекати. Це був приклад батька. Тому у моїх очах чоловік – це завжди достойний чоловік, це завжди мудрість, це завжди виваженість. Я далеко не підтримую фемінізм. Мені, здається, жінка на те вона й жінка, щоб виконувати місію народження дитини, домашнього оберегу, але разом з тим, бувають моменти, коли Батьківщина кличе і вона захищає всіх і все. Бувають чоловіки, які не розуміють ролі жінки, але це їхній мінус. Але їх дуже мало, мені здається. У нас доволі достойні чоловіки, які вміють оцінити жінку. Ми не маємо захищатися від чоловіків, ми маємо єднатися з ними і народжувати дітей, задля відродження нашої України. Ми маємо єднатися всі разом, щоб було мирне злагоджене суспільство. Це дасть тільки плюс нашій країні, нашій Волині, і кожній сім’ї. Якщо ми будемо одне від одного відгороджувати, то що це буде за суспільство».
Анна Тріль
«Ні, не підтримую феміністок, тому що ми все одно так чи інакше стикаємось із чоловіками. І у мене в модельному агенстві є хлопці, і вони завжди допомагають. Завжди приємно, коли є «інь» та «янь». Хлопців теж у модельному бізнесі не утискають, для кожного є своя робота. Не можна утискати чоловіків, бо вони теж є частиною нашого життя».
Світлана Кропивець
«Я ніколи не відчувала, просто треба правильно виконувати свою роботу. Навпаки поряд зі мною чоловіки відчувають якусь слабкість, бояться, щоб я їх не утиснула. Мене дуже важко утиснути».
Зараз обговорюють те, щоб скасувати 8 березня. Як Ви ставитесь до цього?
Тетяна Єремеєва, керівник Центру хірургії ока професора Загурського
«В історичному плані ми повинні залишити 8 березня як Міжнародний день боротьби за права жінок, що встановлено рішенням ООН. Вважаю, що чоловіки не повинні виражати свою увагу до жінок лише одного дня квітами. Повагу, підтримку та бажання допомоги для жінки, чоловіки повинні висловлювати щодня».
Світлана Кропивець
«8 березня може бути як свято, але як вихідний, то я вважаю, що не потрібний. У нашій країні дуже багато не потрібних державних вихідних. І я, наприклад, працюю без вихідних. І коли і в школі, і в дитсадочку вихідний, то це заважає роботі. Бо це серед тижня цей день, і ти не знаєш, куди з тими дітьми діватися».
Наталія Ничай
«Для мене особисто 8 березня – це свято Весни, краси і надії. Це пробудження природи, різнокольорові тюльпани… Чомусь так ведеться, що тільки в цей день всі жінки стають найдорожчими, чарівними і прекрасним, але все залежить від нас, жінок, як ми себе сприймаємо, любимо і поважаємо. Жінка є прекрасною не один день в рік, а для коханого – завжди має бути най-най-най…. Тому, якщо це свято скасують, нічого страшного, думаю жінки, все одно, будуть святкувати і отримувати квіти і зізнання в коханні від дорогих серцю людей».
Юлія Вусенко
«Свято святкують на Міжнародному рівні і визнають його. Якщо говорити про вихідні дні в Україні – то моя особиста думка, їх забагато і я не бачу потреби окремого вихідного дня. Стосовно того, чи вважаю я, чи треба лишити 8 березня, направду для мене, напевне, більше свято – це День мами. Усілякі закиди озвучують багато жінок, тому, можливо, нам треба було б об’єднати це свято в День жінки і матері. І це би примирило багатьох, тому що багато хто дуже специфічно відноситься до свята 8 березня. Для мене це свято, коли треба принести квіти мамі, бабусі, якщо вона у когось є, і коли приємно отримати подарунок від дітей, не більше».
Людмила Приходько
«Я ставлюся так, як ставиться моє покоління. Ми заробили це свято своїми руками і ми маємо на нього право. Мені би хотілося порадити тим депутатам, які виходять з такими дуже важливими для країни пропозиціями, щоб вони поцікавилися, як продовжити життя жінки, як їй його скрасити, як її не відправляти пізно на пенсію. Оце є утиски. І це єдине свято, коли навіть ті, що не пам’ятають, що у них є жінка, мати, дитина, дочка, раптом це десь згадують. Якщо відмінити, то я думаю, що це буде просто насмішка над жінками. Німкеня Клара Цеткін найголовніше, що цим святом хотіла зробити – стояти за права жінок, відстоювати право жінки голосувати. Краще хай подумають, як скрасити життя жінці, багатодітній матері, матері-одиначці, матері, яка має інваліда-дитину, про те, що не підтримується зараз жінка-мати, тому що у нас демографічно катастрофічна ситуація на Україні. Є свято Матері, але ж є жінок багато, які не стали матерями, або ще не стали. Але є донька, подруга, сестра, однокурсниця, однокласниця тощо. Чого це її не привітати, як є вже такий день. Життя саме дає відповідь на це запитання. Побачите біля універмагу, що буде робитися напередодні 8 березня, скільки будуть купувати квіти. І цим все сказано. Жінку треба шанувати і любити, вона потребує любові, ніжності, ласки, уваги. Чого це не зробити хоча би раз в рік. Я думаю, що свято залишиться».
Зоряна Герасимчук
«Мені здається, що кожен день в житті жінки має бути святом, вона має відчувати себе коханою, відчувати ту увагу, яка до неї проявляється. З іншого боку, якщо ми вміємо дати належну відзнаку та увагу жінці її Величності в історії, в сім’ї, в житті людини, її ролі, то добре, що б це був такий день. Є у нас традиційно день Матері, але це одна грань жінки, а тут – жінка її Величність. Є дівчатка, які в майбутньому стануть матерями, вони також маленькі жінки, у них закладуються оці паростки, які колись проростуть в материнство, але разом з тим вона також жінка. Їй також цю увагу треба приділити. До речі, зараз немає в суспільстві тієї культури, яка виховує цінності людські, культивує їх і ставить у приклад для інших для наслідування. І, можливо, такі свята потрібні для того, щоб ми звернули увагу, а що в жінці є доброго, якою має бути жінка, який ідеал необхідно наслідувати, щоб бути тією величністю».
Анна Тріль
«Я не знаю який сенс скасовувати, все одно весна. Якщо на державному рівні скасувати, все одно його будуть святкувати. Я думаю, що ми варті того, щоб у нас був хоча б один день у році».
Жінки – це завжди певна конкуренція. Якщо ви відчуваєте якісь негативну енергію, як ви захищаєтесь від інших жінок, бо це завжди суперниці?
Анна Тріль
«Таке є у будь-якій сфері життя. Просто продовжувати свою роботу, уникати тих людей, вирізати їх зі свого спілкування і все».
Тетяна Єремеєва
«Я абсолютно не звертаю на це увагу, вважаю, що кожна людина – унікальна і має унікальні особливості характеру. Тому чиїсь особливості світобачення мене ніяк абсолютно не дестресують і не впливають на мене».
Світлана Кропивець
«Відчувається, воно завжди, стараюсь про це не думати, не звертати на це увагу. На таких людей не звертаєш уваги і вони не мають на тебе впливу».
Наталія Ничай
«Думаю, щоб уникнути розчарування в людях потрібно позбавитися від ілюзій. Я вмію приймати людей такими, які вони є, ідеальних немає. Але коли я відчуваю нещирість, заздрість, відсутність позивних емоцій, я просто обмежую спілкування з цією людиною, без з’ясування стосунків, без осуду. Найбільше, що відштовхує будь-яку людину, – це байдужість до неї. Так і захищаюсь».
Юлія Вусенко
«Не знаю, чи є чому заздрити, дивлячись на мене. Я ніколи і нікому не заздрю, і це факт. Коли я бачу, що я комусь можу допомогти, я завжди допоможу, коли я бачу, що я у когось можу спитати поради, я завжди підійду і спитаю поради. Для мене немає поняття якихось конкурентних відносин в плані завищеної самооцінки своєї або завищеної самооцінки людини, яка може перебувати біля мене поряд. І, напевне, через це мені набагато простіше і легше спілкуватися з людьми. Я спілкуюся абсолютно з усіма жінками на різні теми. У мене не буває табу у розмові ні з журналістами, ні з колегами по роботі. Мені здається, що жінки навпаки набагато простіше розуміють одна одну і завжди знають, що сказати, аби підтримати. Заздрощі або колючі теми, можливо, я просто не помічаю за роботою. Знаю, що якщо у людей багато часу, то вони починають більше вникати в якісь такі речі, які для мене є дуже поверхневі».
Людмила Приходько
«Життя багатогранне, всіляко буває. Я, наприклад, радію, що у мене дуже багато подруг, з якими я дружу. Я ніколи не носила каменя за пазухою, ніколи не заздрила. Я знаходжу спільну мову з жінками. Є жінки, які тяжко переносять конкуренцію, але так життя побудоване, це є скрізь. Я на ці речі дивлюсь за принципом Олександра Довженка – «Один бачить калюжу, а другий – зорі, які у ній відбиваються». Я намагаюсь бачити краще в людині».
Зоряна Герасимчук
«У мене немає, мабуть, ні почуття заздрості, ні почуття конкуренції. Більше того, у свій час очолювала кафедру, на якій було більше 20 жінок, і у нас ніколи не було жодного конфлікту. Маю гарну донечку, мабуть, тому таке відчуття любові до дівчинки в позитивному розумінні цього слова в мене ніколи не викликало бажання конкуренції. Це комплекс внутрішньої неповноцінності, мені здається, що замість того, щоб конкурувати, оглядатися на інших, робити іншим біду, краще сконцентрувати увагу на тому, а що я можу в собі розвинути, щоб бути кращою, щоб подобатися в першу чергу самій собі. Тоді, коли ти працюєш над собою, ти цікаво живеш, ти розвиваєшся, ти розвиваєш в собі щось нове, ти стаєш новою для інших і люди до тебе тягнуться. А якщо ти всі зусилля свої життєві тратиш на те, щоб когось іншого чи образити чи принизити, ти кращий від того не станеш. Конкуренція має бути добросовісною. Працюй над собою і ти станеш лідером».
Поділіться з читачами «Волинь.info» секретом, як бути сильною, щасливою, успішною жінкою?
Зоряна Герасимчук
«Сильна? Мабуть, з цим народжуються. Мабуть, бажання зробити кращим світ потребує зусиль внутрішніх. Бажання робити людям добро підкріплює бажання інших тебе підтримати і ти стаєш від цього сильнішою. Дякую батькам, що вони мене такою виховали. Мабуть, друзі також роблять людиною сильною, ті що поруч. Коли ти впевнений, можеш покластися на людей, тоді тобі легше йти, коли ти віриш в те, що ти робиш, тобі легше досягати. Стаєш сильним, коли ти не прогинаєшся ні під які віяння, а маєш свою думку і ця думка дозволяє робити добро для інших. Це тебе окрилює і ти стаєш сильнішим».
Анна Тріль
«Бути щасливою, коханою і тоді просто, коли ти робиш все із любов’ю, воно дає тобі успіх. Що ти сієш, те ти і пожинаєш. У цьому секрет мого успіху».
Тетяна Єремеєва
«Я вважаю, що треба мати мрію, рухатися до неї. Звичайно, як то кажуть, ліфт до зупинки «Щастя» не існує, є тільки сходинки – ці сходинки кожен день і в кожного свої сходинки, деколи вони бувають слизькі, деколи бувають не дуже зручні, але треба поступово рухатися, не втрачати надію, не лінуватися і вміти брати на себе відповідальність. У нас дуже часто жінки бояться брати на себе відповідальність, а треба не боятися і рухатися вперед. У цьому напевно є сила жінки».
Світлана Кропивець
«Усе залежить від нас, усе в нашій голові. Ставте собі мету і не дивлячись ні на що, ідіть до неї. У нашому житті немає нічого неможливого. Якщо щось не виходить, то це наша лінь і наші відмовки. На перепоні наших успіхів у житті нам завжди стає наша лінь. Немає нічого неможливого, треба тільки дуже сильно захотіти і все».
Наталія Ничай
«Головне – вірити! У себе, в те, що ти робиш. Якщо ти віриш, то обов’язково все буде добре, навіть краще, ніж ми можемо собі уявити. І саме твоя віра в успіх справи надихає людей, які є поруч з тобою, розумієш, що все не даремно. А щастя для мене? Мати дитину – це багатство, бути мамою – велике щастя. Вважаю, я багата і щаслива!!!»
Юлія Вусенко
«Я хочу сказати всім жінкам, що людина побудована так, що вона може пройти абсолютно всі випробування, які їй дає доля. Основне, пройти їх дуже гідно, правильно і з Богом в серці. І, повірте, що в залежності від того, як ви будете відноситись, так вам і воздасться. Тому в першу чергу вірте в себе і вірте в Бога, шануйте тих людей, які навколо вас, і все у вас вийде».
Людмила Приходько
«Дуже багато залежить в долі людини від батьків. Мені дуже повезло із батьками. Вони були прекрасні батьки. Мама – вчителька, тато – журналіст. У нас ніколи не було цінностей матеріальних. Цінності були – порядність, професіоналізм. Родина має навчити мові, пісні, поважати людей, навчити, що таке моральні цінності. А потім все залежить від людини. Хто хоче бути щасливим, треба вчитися бути ним. Потрібно вміти радіти іншим людям. Треба одержувати задоволення не тільки, коли тобі дарують подарунок, а коли ти даруєш теж».
Спілкувалася Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА
Автор статті: Мар'яна Метельська
