На Волині можуть зруйнувати історичну баптистську кірху через нову православну церкву. ФОТО

news

Кірху на Вовнянці у Рожищі, яка спадково мала б належати місцевим баптистам, можуть повністю зруйнувати як історичну будівлю. Декілька місяців тому екс-керівник ВОУЛМГ Богдан Колісник віддав її для УПЦ КП, де збудують новий храм.

Про це йшлося вчора, 21 квітня, під час прес-туру «Історичними місцями Реформації Волині».

Екскурсію у місті Рожище провів пастор Вадим Бандура. Спочатку оглянули плебанію – будинок, який належав пастору баптистської громади. З-поміж докладеної радянською владою цегли видніється ще оригінальна цегла. Домуровували у радянські часи, аби зруйнувати пам’ятку.

Сама ж кірха, за розповіддю пастора, була побудована німецькими баптистами у 1862 році. Після закінчення Другої світової війни вона була передана українським баптистам. Відразу ж тоді, уже за радянської влади, була зроблена добудова на п’ять метрів, аби сховати фасад культової споруди християн-баптистів.

Сама історія баптистів на території Рожища розпочинається з початку 19 століття, коли відбулася хвиля еміграції німців. Досить великою була громада лютеранів. Поблизу баптистської кірхи була побудована лютеранська кірха, яка не збереглась.

Прихожанами у баптистській кірсі були в основному німці, однак приходили на богослужіння також українці та поляки. На той час і навіть ще на початку 20 століття із однієї частини Рожища проживало 86 % євреїв, а із іншої – були винятково німецькі поселення, серед яких українців було 8–12 %. Населення тоді становило 3–5 тисяч осіб.

Кірха вважалася одним із найбільших баптистських приміщень у Східній Польщі. Тут відбувалися великі з’їзди. Під час з’їздів служіння проводилися у чотири зміни за один день і на кожній було більше як тисяча людей. Прихожани просто не вміщалися всередині, тому розміщувалися навкруги – вікна були відкриті і вони слухали проповідь.

Коли розпочалась війна, то кірха ще функціонувала. Богослужіння велося німецькою, польською та українською мові. Кількість членів церкви станом на 1939 рік була 716 осіб. Це свідчення поліції, які робили опис громади. Коли війна закінчувалася, німці втікали і наступила радянська влада, ключі були передані місцевим баптистам, вже українцям.

Радянська влада відразу ж забрала кірху під казарму, дозволивши спочатку збиратися у плебанії. Однак згодом забрали і плебанію. Фасад самої кірхи закрили, добудувавши до приміщення п’ять метрів. Зробили другий поверх.

Приміщення використовували винятково у виробничих цілях. Тут функціонувала фабрика заводу «Динамо», де виробляли вовну. Кірха використовувалася як її виробничий склад.

Зараз кірха розташована на території ТзОВ «Вудленд»яке займається лісівництвом та іншою діяльністю у лісовому господарстві. Одним із засновників цього підприємства є Богдан Колісник, екс-керівник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (ВОУЛМГ).

Наприкінці 2016 року Колісник передав безкоштовно кірху для Української Православної Церкви Київського Патріархату. Тут планують збудувати храм Преподобного Сергія Послушного і навіть уже заклали перший камінь.

На думку пастора Вадима Бандури, ця пам’ятка спадково належить місцевим баптистам. Він розповів, що два роки тому у Рожищі була створена громадська ініціативна група «Мій батьківський дім», і вони на базі цього приміщення хотіли зробити мультикультурний історичний центр, доступ до якого був би відкритий для православних, католиків, євреїв тощо, як спільна площадка, однак не вдалось зробити заплановане.

Для відбудови кірхи потрібні великі кошти.  Щоб відновити історичний вигляд, перші п’ять метрів взагалі потрібно зруйнувати, тоді відкриється фасад будівлі, який можливо є збереженим. Можна законсервувати пам’ятку для поступової реставрації до першопочаткового вигляду, зберегти як пам’ятку про тих німців, які зробили величезний внесок для Волині. Адже карта економічного розвитку початку 19 століття виглядала так – Київ – Житомир – Рожище – Люблін. На той момент, коли прийшли німці у Рожище, там було більше, ніж 20 суконних фабрик. Віруючі німці зробили багато інвестицій у цей регіон.

Також пам’ятку можна, на думку пастора, окультуривши, залишити у такому вигляді, як вона є, як науку тому, що зробила радянська ідеологічна війна проти Бога, і не допустити плюндрування історії. Зараз є ще живі очевидці-німці, які періодично приїжджають.

Пастор вважає, що будівля, як історична, буде зруйнована, оскільки на православний храм потрібно ставити куполи. А побудувати храм на новому місці, на його думку, набагато легше, зокрема через дорогу є порожнє місце.

 

Мар′яна МЕТЕЛЬСЬКА

2 Комментарии