Думки волинян про Верховну Раду

• vk_item_id: -91735689_5874
• snap_isAutoPosted: 1
• comment_widget_insert: manual
• snap_MYURL:
• snapEdIT: 1
• snapFB: s:357:"a:1:{i:0;a:12:{s:4:"doFB";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"1";s:10:"SNAPformat";s:13:"%TITLE% %URL%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:11:"isPrePosted";s:1:"1";s:8:"isPosted";s:1:"1";s:4:"pgID";s:33:"1635478159996958_1753272534884186";s:5:"pDate";s:19:"2016-02-04 09:19:50";}}";
• snapTW: s:271:"a:1:{i:0;a:9:{s:4:"doTW";s:1:"1";s:10:"SNAPformat";s:15:"%TITLE% - %URL%";s:8:"attchImg";s:1:"1";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:11:"isPrePosted";s:1:"1";s:8:"isPosted";s:1:"1";s:4:"pgID";s:18:"695174919789895680";s:5:"pDate";s:19:"2016-02-04 09:19:51";}}";

Можливо, не всі знають, але відвідати засідання Верховної Ради може кожен. Для цього достатньо подати електронну заявку й отримати перепустку на відповідний пленарний день. Розпорядження «Про порядок доступу осіб до відкритих пленарних засідань Верховної Ради України» №694 ще 2014 року затвердив тодішній Голова Верховної Ради України Олександр ТУРЧИНОВ.

Тож «Слово Волині» поцікавилося в краян, а чи хотіли б вони побувати у ВРУ, і якщо так, про що говорили б? Як діяли б?

Олексій: «Відверто кажучи, у Верховну Раду порядній людині й заходити має бути соромно. Там кожен обстоює свої інтереси, про народ ніхто не дбає. Там здебільшого казнокради, дармоїди та ледарі, які так знахабніли, що в простого роботяги відібрали останнє. Скоро й хліб жувати стане розкішшю, а хлопцям у краватках усе мало й мало. Ноги моєї там не буде!»

Анастасія: «Верховна Рада – не для простих смертних. Вільний вхід, переконана, тимчасовий. Як почнуть ходити люди й допікати депутатам незручними запитаннями, то відразу балаган припиниться. А потім ті «роботяги» взагалі обгородяться колючим дротом. От і все».

Назар: «Немає чого до них їздити і ходити. Що там, під куполом, можна мудре почути? У залі депутати на своїй території. Нехай у село з’являться, поміж людей походять, вислухають їх, щось порадять. В округах їм треба запитання ставити, а не за трибуною. На землі, коли ближче до народу. Гадаю, так буде набагато дієвіше».

Сергій: «Плюс це чи мінус – я не знаю. Політикою не цікавлюся. Намагаюся, як і всі пересічні українці, вижити. Саме вижити, бо життям те, що маємо, і не назвеш. А хто в цьому винен, думаю, самі знаєте: якраз ті, що кличуть нас до себе в Раду».

Аркадій: «Поставив би одне-єдине запитання: коли закінчиться та вся депутатська брехня? Вона така відверта, що гидко вмикати телевізор».

Валентина: «Я туди не пішла б, а якби й так, то за п’ять хвилин мене вивели б попід руки. Бо слів би не добирала. Скажіть, скільки можна з нас знущатися? Я маю трьох дітей і знаю, що для маленьких українців депутати не зробили нічого путнього. Вже навіть із шкільними сніданками проблема. Люди голі-босі – ось така там «законотворча діяльність».