Як організувати «Шлюб за 24 години» у Луцькому замку
Луцький замок залишається однією з найромантичніших локацій України для створення нової сім’ї. Лише за минулий рік у стінах середньовічної пам’ятки офіційно зареєстрували свої стосунки 23 пари, а ще 13 чоловіків обрали це місце для освідчення. Послуга «Шлюб за 24 години» дозволяє молодятам уникнути довгих черг та провести церемонію в особливій атмосфері.
Вартість та умови проведення церемонії
Найбільший попит на весілля у замку спостерігається у теплу пору року, проте послуга доступна постійно. Як повідомили у Державному історико-культурному заповіднику Луцька, оренда локації для весільної церемонії має фіксовану ціну — 1,5 тис. грн. Ця сума включає перебування на території до 10 гостей.
Якщо ви плануєте масштабне свято, варто врахувати додаткові витрати:
- вхідний квиток для дорослого гостя (понад ліміт 10 осіб) — 100 грн;
- квиток для дітей, студентів та пенсіонерів — 50 грн;
- послуги ДРАЦСу оплачуються окремо.
Загальна вартість «королівського» весілля в історичних стінах, враховуючи всі збори, становить приблизно 5 тис. грн. Важливо пам’ятати, що декор, музичний супровід та пошук фотографа молодята організовують самостійно, оскільки заповідник надає лише майданчик для події.
Освідчення та ювілеї в замку Любарта
Для тих, хто тільки планує зробити пропозицію руки і серця, заповідник пропонує послугу індивідуального освідчення. Вартість такого заходу становить 1 тис. грн. Послуга доступна у робочі години замку — з 10:00 до 17:00.
Як подати документи на експрес-шлюб
Забронювати дату та узгодити деталі можна навіть за добу до бажаної події. Процедура перевірки документів у ДРАЦСі зазвичай займає не більше одного робочого дня.
Для оформлення шлюбу знадобляться:
- паспорти та ідентифікаційні коди обох молодят;
- військовий квиток (для військовозобов’язаних);
- документ про розірвання попереднього шлюбу (за наявності).
Луцький замок чекає на нові щасливі історії. Нехай ваш шлюб буде таким же міцним, як стіни замку Любарта!
Джерело: за матеріалами misto.media
Автор статті: Ірина Велігурська
