Як лучани вчилися малювати волинські писанки. ФОТО

news

Писанка — це не просто сувенір чи народна мініатюра. Адже писанка несе в собі високий заряд енергетики. Її писали лише в доброму настрої та з добрими побажаннями, щоб подарувати іншим на щастя, на здоров’я, на багатство, вкладаючи в це душу.

Таємницями розпису традиційної волинської писанки із лучанами поділилася майстриня Богдана Місюк. Майстер-клас відбувся 8 квітня у галереї сучасного мистецтва України “Арт-Кафедра”.

Традиційні волинські знаки, якими прикрашали писанки, наділені глибоким сенсом, розповіла майстриня.

«Один із найпопулярніших знаків, який використовували наші предки – зірка. Вона є знаком сонця, тепла. Ще один символ – сорококлин, що означав зоране поле та достаток. Вітрячки та драбинки є символами вітру і дощу. Усі ці знаки традиційно оздоблюються «сосонками» – зображенням гілки хвойного дерева. Це знак, який стоїть на межі між цим світом і тим світом, оберігає живих», – ділиться Богдана.

Приступати до розпису писанки потрібно з гарним настроєм, відпустивши всі тривоги та образи.

Вогонь, що є обов’язковою складовою при написанні писанки, праукраїнці вважали святим творінням бога Сонця. Через Вогонь на писанку переносилося тепло і світло Сонця.

Бджолиний віск був обов’язковим компонентом при розписі яйця. Бджолу називають «божою мушкою», що носила свій віск від самого сонця.

У поєднанні з трьома чинниками: водою, вогнем і бджолиним воском, цілий ряд магічних символів надавав писанці велику силу оберегу. Магічні символи дуже древні: кола з крапками, кола з хрестом усередині, кола з променями, зірки, спіралі, трикутники, сварги, триріг, хрест, дерево життя.

Починати наносити малюнки треба із розмітки. Спершу поділити яйце навпіл вертикальною лінією, затим – горизонтальною. «Ми ділимо яйце навпіл: на цей світ і той, а потім – на чотири частини, що символізують чотири сторони світу. Утворюється хрест. Ми звикли, що хрест – символ віри, проте цей знак був оберегом наших пращурів задовго до поширення християнства на нашій землі», – каже майстриня.

Учасникам майстер-класу запропонували наносити зображення спершу олівцем. А вже тоді намальовані лінії покривати воском. Розплавлений віск витікає із писачка, кінчик якого треба постійно підігрівати на полум’ї свічки. Новачкам важко давалися рівні лінії, та майстриня заспокоїла: це як ніби у першому класі, коли всі школярі пишуть косо-криво, проте чим більше вправляються – тим кращим виходить результат.

Писанки дарувалися на знак побажання добробуту, удачі, радості. Вони символізували вияв загальної любові до братів і сестер у Христі взагалі, дарувалися друзям, родичам, знайомим.

Автор статті: Наталя Хвесик

0 Комментариев