Українська розвідка анонсувала пришвидшення процесу обміну полоненими

• layf_related_links:
• layf_exclude_from_feed: 0
• xyz_fbap_future_to_publish: a:3:{s:18:"post_fb_permission";i:0;s:18:"xyz_fbap_po_method";s:1:"1";s:16:"xyz_fbap_message";s:24:"{POST_TITLE} {PERMALINK}";}
• xyz_fbap: 1
• xyz_fbap_insert_og: 1

У ГУР переконані, що майбутні обміни полоненими між Україною та росією можна буде проводити швидше

Останній обмін військовими полоненими між Україною та росією, який відбувся 3 січня, вказує на значущі зміни, що можуть сприяти швидшому вирішенню цих питань у майбутньому.

Таку думку в ефірі національного телемарафону 6 січня висловив Андрій Юсов, представник ГУР.

Він підкреслив, що протягом майже півроку процеси обміну були уповільнені, частково через те, що Росія не завжди дотримується міжнародних норм і показує небажання цінувати людське життя. Юсов наголосив на тому, що згідно з Женевськими конвенціями, обмін та повернення полонених мають відбуватися після припинення бойових дій, але Україна не чекає на офіційні умови і використовує всі доступні засоби для активізації цього процесу.

Саме тому на сьогодні вже відбулось 49 обмінів, у рамках яких додому повернулось 2828 українців. Далі буде ще. Останні пів року справді було дуже складно, переговорний процес не зупинявся, і завдяки, у тому числі, останньому обміну можна сказати, що є суттєві зрушення, які дозволять далі прискорювати подібні речі,

– сказав Юсов.

Він підкреслив, що реалізація обмінів залежить від обох сторін, і в цьому контексті позиція росії є критичною. За його словами, російська сторона часто “затримує процес на стадії мотивації”. Він роз’яснив, що коли Україна має намір повернути своїх громадян, вона активно використовує різні стратегії, такі як обмін особами, як Віктор Медведчук, створення змішаних медичних комісій разом з Червоним Хрестом, та залучення міжнародних посередників.

Представник ГУР також відзначив, що в України є полонені, які стають об’єктом зацікавленості держави-агресора. Ця кількість зростає, і їхнє повернення важливе, якщо не для російського суспільства, то, безперечно, для російського воєнно-політичного руководства.