Цукровий діабет у дитини: важливі поради від психолога
Кілька порад, як не панікувати і жити повноцінним життям.
Батьки, чиї діти хворіють на цукровий діабет, з самого початку не знають, куди бігти і що робити: як вчитися розраховувати дози інсуліну і коли робити уколи.
Сімейний психолог Анна Бречко надала кілька порад про те, як не панікувати і жити повноцінним життям.
Як не збожеволіти батькам і правильно пояснити дитині, що вона така ж, як і всі інші, нормальна
Паніка у батьків — це нормально. Турбота супроводжує людину навіть при незначних незручностях, не кажучи вже про діабет, який, з одного боку, за правильного підходу дозволяє жити повноцінним життям, а з іншого — все ж потребує дуже ретельного контролю. Як батькам, так і дитині буде дуже важливо і корисно відвідати школу діабету, ознайомитися з фізіологією, механізмами захворювання і методами контролю.
Нас дуже лякає невідомість, проте через тривогу чи страшні фантазії ми навіть не стаємо розбиратися у діагнозі, чи то діабет, чи щось інше. Не варто переконувати дитину, що вона нормальна і така сама, як і всі, оскільки це не так. ЦД (цукровий діабет – прим.) потребує дуже уважного і обережного ставлення до себе, і саме цьому треба навчити дитину.
Він особливий тим, що повинен більше часу і уваги приділяти своєму режиму, самопочуттю, навантаженням. Він змушений робити ін’єкції і дотримуватися дієти, щоб почуватися добре, і це дозволить дитині бути серед інших, брати участь у шкільних та інших активностях, бути “як усі”.
Чи варто діабетику розповідати про свою хворобу колегам, друзям, однокласникам?
Розмови про це — це один з проявів турботи про себе. Звичайно, не обов’язково заявляти про це на загальному зборі, але хоча б кілька близьких людей повинні знати про діабет і про те, яку допомогу варто надавати при гіпоглікемії або інших відомих діабетику особливостях його самопочуття. Багато людей стикаються з неприйняттям або непорозумінням тонкощів діабету, проте це саме через недостатню інформованість про те, що таке ЦД, а також через те, що сам діабетик не може прийняти свій діагноз і вільно про це говорити.
Не діабет живе з людиною, а людина з діабетом
Діабет — складний діагноз, і більшість батьків, які стикаються з ним вперше, перебувають практично в шоковому стані. У цей період важливо тісно співпрацювати з лікарем, краще, якщо ви знайдете одного, якому будете довіряти, і зможете слухати його рекомендації.
Не забувайте про свою дитину. Часто з моменту постановки діагнозу життя ділиться на до і після, і в цьому “після” батьки турбуються про те, які цукри, що їв, як кололось і т. д. І дитина залишається мов, кинута на другому плані, коли діабет виконує першу скрипку в сім’ї.
Можливо, на початковому етапі це важливо, але старайтеся не забувати, що ваша дитина залишається такою ж, як і раніше — переживає (не тільки про діабет), радісна (не тільки від хороших цукрів), сумна (не тільки від того, що потрібно робити уколи), закохана, мрійна, різноманітна. Турбуйтесь не лише про діабет, але і про дитину, і про себе. І навчайте цьому ваше цукрове чадо.
Автор статті: Сергій Шагоферов
