На Волині збереглася унікальна хата під солом’яною стріхою, якій майже 300 років
У Самарівській громаді на Волині збереглася унікальна старовинна хата під солом’яною стріхою, якій, за приблизними оцінками, може бути від 250 до майже 300 років. Попри поважний вік, будинок досі живий: у ньому працює традиційна піч, де й нині печуть великодні паски, а господарі дбайливо зберігають пам’ять про кілька поколінь своєї родини.
Про незвичайну оселю йдеться у програмі «Заїхали в гості» з Аллою Надточій на телеканалі «Конкурент Волинь».
Хата, що пам’ятає кілька століть
Про родинний будинок розповіла мешканка Самарів пані Людмила. У дитинстві вона щоліта приїжджала сюди з Білорусі до бабусі, а згодом залишилася жити на Волині після одруження.
Старовинна хата стала не лише родинною пам’яткою, а й справжнім символом традиційного волинського побуту.
- орієнтовний вік — від 250 до майже 300 років;
- автентичний дах із солом’яної стріхи;
- збережена традиційна українська піч;
- у будинку досі випікають великодні паски;
- це одна з небагатьох подібних хат, що збереглися на Волині.
Без електрики майже все життя
Бабуся та дідусь пані Людмили прожили у старій хаті десятки років. За її словами, життя було дуже скромним: у будинку довго не було навіть підлоги та електрики.
«Цілу жизнь прожили в цій хатині, нічого не маючи – ні підлоги, ні світла», – пригадує господиня.
Дід категорично не дозволяв проводити електроенергію. Лише після його смерті в оселі вперше засвітилася електрична лампочка, замінивши звичну гасову лампу.
Попри поважний вік, бабуся не погоджувалася переїжджати до дітей.
«Я тут жила і тут помру», – казала вона.
Жінка прожила 96 років, залишаючись у рідній хаті до останніх днів.
Солом’яна стріха, яку вже нікому перекрити
Найбільше захоплення викликає дах будинку. Він і сьогодні вкритий соломою — саме так, як це робили кілька століть тому.
Колись господар сам вирощував жито та власноруч в’язав снопи для перекриття стріхи. Нині дах поступово починає протікати, адже майстрів, які володіють старовинною технологією, майже не залишилося.
Щоб уберегти будівлю від руйнування, нащадки тимчасово накривають окремі ділянки брезентом та клейонкою.
У минулому на Волині житню солому широко використовували для покриття дахів. Така покрівля добре зберігала тепло взимку, захищала від спеки влітку й могла служити десятки років за умови правильного догляду.
Піч, у якій досі печуть паски
Серцем старої хати залишається справжня українська піч. Вона не стала музейним експонатом — її й досі використовують.
Пані Людмила розповідає, що ще минулого року випікала тут великодні паски, адже переконана: смак хліба й випічки з печі неможливо порівняти із сучасною духовкою.
Колись у печі регулярно випікали домашній хліб, а взимку на теплій лежанці грілися діти.
Дім, що береже родинну пам’ять
Разом зі старовинними стінами збереглися й численні родинні історії. Господиня усміхається, згадуючи дитинство, коли вони із сестрою провалилися під кригу, а бабуся рятувала онучок, вкладаючи їх на гарячу піч.
Сьогодні ця хата залишається не лише сімейною реліквією, а й живим свідченням того, як жили волиняни кілька поколінь тому. Вона нагадує, що справжня цінність історії — не лише в музеях, а й у будинках, де досі живуть традиції, пам’ять і тепло родинного вогнища.
Автентичні хати під солом’яною стріхою сьогодні стали великою рідкістю. Саме тому подібні будівлі мають не лише історичну, а й культурну цінність як зразки традиційної української народної архітектури.
Автор статті: Сергій Шагоферов
