На Волині просять не віддавати «сонячних дітей» до інтернатів

• comment_widget_insert: manual
• vk_item_id: -91735689_4915
• snap_isAutoPosted: 1
• snap_MYURL:
• snapEdIT: 1
• snapFB: s:364:"a:1:{i:0;a:12:{s:4:"doFB";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"2";s:10:"SNAPformat";s:20:"%TITLE% %IMG% %URL%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:11:"isPrePosted";s:1:"1";s:8:"isPosted";s:1:"1";s:4:"pgID";s:33:"1635478159996958_1738859796325460";s:5:"pDate";s:19:"2015-12-28 17:42:02";}}";
• snapTW: s:271:"a:1:{i:0;a:9:{s:4:"doTW";s:1:"1";s:10:"SNAPformat";s:15:"%TITLE% - %URL%";s:8:"attchImg";s:1:"1";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:11:"isPrePosted";s:1:"1";s:8:"isPosted";s:1:"1";s:4:"pgID";s:18:"681530562226614272";s:5:"pDate";s:19:"2015-12-28 17:42:03";}}";
• layf_related_links:
• layf_exclude_from_feed: 0

Волинська обласна громадська організація «Даун-синдром», членами якої є батьки «сонячних дітей», 25 грудня організовувала круглий стіл «Доступ до адміністративних послуг осіб з інтелектуальними порушеннями та їхніх законних представників», під час якого обговорили актуальне в Україні питання деінституалізації – тобто сприяння тому, аби особи із синдромом Дауна не проводили все життя у «місцях несвободи».

Постає питання створення певного центру, де їхні діти зможуть перебувати вдень, де з ними працюватимуть, допомагатимуть їм у дозвіллі, роботі тощо.

«Чому ми батьки, маємо віддавати своїх дітей в інтернати? У нас була така проблема, коли ми не могли знайти школу для мого сина: відсилали в інтернатську школу», – згадує Олена Мельник, голова правління ВОГО «Даун-синдром». Вона просить підтримати цю петицію. Як це зробити показано на фото:

Присутня під час засідання круглого столу, представниця Департаменту соціального захисту Валентина Ковальчук стала на захист інтернатів та просить змінити текст цієї петиції:

«Якщо зараз закриють інтернати, куди я подіну всіх цих людей? Змініть текст своєї петиції, хай вам виділять кошти на створення такого центру, але не потрібно чіпати інтернати».

Окрім того, постало така важлива проблема, як встановлення правильного діагнозу: з батьками потрібно обстежуватися у психіатра, аби він правильно визначив рівень розумової відсталості – від цього залежить, чи отримуватимусь вони належну допомогу від держави, на яку заслуговують.

Представник Луцького ЦНАПу Олена Олександрівна відзначила, що на цей момент у них є всі умови для людей з особливими потребами: будівля доступна (є пандуси та кнопка виклику консультанта), для людей з інвалідністю намагаються надавати послуги позачергово, аби вони не чекали довго, окрім цього, дітей можна залишити в дитячій кімнаті.

Валентина Ковальчук  також відзначила, що зараз потрібно визначати потреби на місцевому рівні у зв’язку із децентралізацією: у кожного регіону вони різні і не потрібно писати великі програми, краще написати один-два пункти і виконати їх.

Нагадаємо, згідно зі статтею 19 ратифікованої Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, а також відповідно до рекомендації Комітету ООН з прав осіб з інвалідністю, наданої Україні після розгляду доповіді нашої держави у серпні 2015 року, держава зобов’язана підтримувати  сім’ю такої особи, допомагати на робочому місці, із реабілітацією, підтримувати у прийнятті рішень, проживанні, наданні соціальних послуг та розумного пристосування у всіх сферах життя. Важливими проблемами є те, що таких осіб позбавляють дієздатності, позбавляють права приймати рішення, примусово стерилізуть, а в інтернатах діти можуть ставати жертвами торгівлі органами. Дуже важко таку дитину влаштувати в школу – пропонують в інтернат.