На Волині працюють із дітьми учасників АТО

Реабілітаційні заходи для хлопчика, батько якого загинув у зоні бойових дій, проводять у Ківерцівському районі. Про це повідомляє Ківерцівський інформаційний портал.
Нещодавно фахівець Ківерцівського районного центру зайнятості Людмила Міщук відвідала хлопчину, батько якого загинув в АТО, Калуша Андійка. Навчається він у п”ятому класі в Липлянській спеціальній загальноосвітній школі-інтернат.
Нещодавно родина перенесла травмуючі переживання, втративши найріднішу людину. Калуш Руслан був бійцем 51-ої Володимир-Волинської бригади, жителем села Озерце, який 01 серпня минулого року загинув від кулі снайпера під Донецьком. В пам”яті сина він завжди залишиться героєм, за якого хлопчик постійно згадує і сумує.
Основна мета візиту фахівців служби зайнятості в Липлянську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат – зорієнтувати дитину у світі професій, допомогти йому зробити свідомий, зважений крок у виборі професії. Саме тому профінформатор ознайомила Андрійка з актуальними професіями на ринку праці, розповіла про навчальні заклади, де можна здобути омріяний фах, провела хлопчині психодіагностичне тестування за методиками Голланда та Клімова, аби чітко визначити до яких видів професійної діяльності у Андійка є схильності. Учень виявився дуже відкритим у спілкуванні, щирим та досить активним. Не дивлячись на те, що у нього непогані математичні здібності він впевнено твердить, що хоче працювати слюсарем з ремонту автомобілів, як працював його тато. До речі, у малюнках, на яких зображував свою сім’ю Андрійко, він намалював і тата, який для нього є яскравим взірцем. Звичайно зі слів шкільного психолога у малюнку відчувається тривога, переживання, але є і яскраві кольори, які говорять про позитивне налаштування дитини.
Ще як вияснилось, Андійко має творчі здібності. В день нашого візиту він співав та танцював на шкільному святі до Дня захисника вітчизни. На днях він буде виступати на обласному семінарі серед шкіл-інтернатів у с.Затурці на фестивалі «Забавляночка». Це дитина, яка не дивлячись на пережите горе, є оптимістом з почуттям гумору. Це тішить нас. Тож гордімося нашими героями та такими дітьми!
Автор статті: Наталя Хвесик