Дідусь із Волині, якого знає кожне подвір’я: 90 років, дві кульбаби замість ціпка й 53 онуки та правнуки
У селі Піщане на Волині, поміж соснових лісів, живе Павло Юхимович — людина, яку знають усі сусіди. Йому 90, і майже все життя він провів поруч із бджолами, які стали не лише джерелом меду, а й вірними супутниками.
Зараз у нього залишилось лише два вулики — не так для меду, як для душі. Колись їх було десяток, та роки дають своє: чоловік пересувається з двома палицями і потребує допомоги. Його підтримує донька Любов і онук. Історію життя дідуся показав телеканал «Аверс».
«Було десять вуликів, тепер два. Старий я вже. Дочка доглядає. Якби не вона — хто знає, чи й дожив би», — говорить Павло Юхимович.
Його дитинство було коротким і гірким. У десять років він втратив матір — жінку вбили в 1945 році. Із того часу хлопець мусив дорослішати самостійно.
«Без мами залишився, сам їв хліб з половою. Не мав доброго життя. З дитинства працював», — згадує.
Довгі роки чоловік трудився у лісгоспі, на смолі. Каже, хоч і заробляв, гроші зникли — «пропали на книжці».
Нині в Павла Юхимовича залишилась пенсія, та й та — ледве вистачає на ліки. Недавно він переніс мікроінсульт, довго не міг підвестися. Донька Любов тимчасово виїжджає до Польщі, щоб хоч трохи заробити на лікування батька.
«Пенсії не вистачає, усе йде на ліки», — розповідає жінка.
Та найбільше багатство старенького — це його велика родина: 28 онуків і 25 правнуків. А ще — спогади про батькову справу, яку він продовжив. Саме батько колись прищепив любов до бджіл.
«Мед качати люблю. Якось з одного вулика два відра накачав. А бджола не кусає — вона лікує, укол дає!»
Павло Юхимович жартує: раніше він доглядав за бджолами, а тепер — вони за ним. І мріє дожити до 100, щоб побачити, як підростають правнуки та цвітуть липи біля пасіки.
Джерело: https://vsn.ua/
Автор статті: Сергій Шагоферов
