84-річний пасічник з Волині сам доглядає 25 вуликів і не уявляє життя без бджіл
У селі Копилля Луцького району 84-річний Федір Юзінкевич щодня розпочинає ранок з огляду своєї пасіки. Попри поважний вік, чоловік самостійно доглядає 25 вуликів і переконаний, що головний секрет успіху в бджільництві — любов до бджіл.
Бджолярством волинянин захопився вже після виходу на пенсію. Знання здобував самотужки з книг, газет і спеціалізованих журналів, а сьогодні має власну пасіку та виготовляє вулики для себе й інших пасічників.
Бджоли стали справою життя
Як розповів Федір Юзінкевич журналістам Суспільного, кожен день починається з перевірки стану бджолиних сімей. За роки роботи він навчився розуміти поведінку своїх підопічних та навіть передбачати, з якого вулика може вилетіти рій.
Колись чоловік боявся бджіл, однак з часом навчився працювати з ними. Під час огляду вуликів використовує димар та спеціальний захисний одяг.
«Бджоли не люблять перегару і поту, людина якщо не вмивається, то дуже кусаються, а дим, то вони в хоботки набирають і тоді не кусаються», — каже пасічник.
Нині на його пасіці розміщено 25 вуликів, у кожному з яких живе окрема бджолина сім’я. За словами чоловіка, середня сім’я може налічувати близько 30 тисяч бджіл.
Вулики виготовляє власноруч
Федір Юзінкевич не лише доглядає пасіку, а й самостійно виготовляє вулики з соснової деревини. Для цього облаштував спеціальну майстерню біля дому.
Пасічник дотримується кількох важливих правил догляду за бджолами:
- навесні очищає вулики після зимівлі;
- регулярно контролює стан бджолиних сімей;
- слідкує за достатньою кількістю корму на зиму;
- вчасно проводить профілактичну обробку вуликів;
- збирає мед восени після завершення сезону.
Минулого року волинянин зібрав три бідони меду. Каже, найбільше любить мед із різнотрав’я. Перед сном чоловік традиційно з’їдає ложку меду та запиває її холодною водою.
«Поки не вмру, бджіл не покину», — зізнається господар.
Федір Юзінкевич намагався передати свій досвід зятеві, однак той не захотів займатися пасікою. Тому чоловік жартує, що житиме доти, доки житимуть його бджоли, аби було кому про них піклуватися.
Історія пасічника з Копилля — ще один приклад того, як любов до справи допомагає залишатися активним і корисним навіть у поважному віці. На Волині бджільництво й надалі залишається важливою частиною сільських традицій, які передаються з покоління в покоління.
Детальніше на Суспільному
Автор статті: Сергій Шагоферов
