Весілля по-волинськи

26 листопада, відсвяткували річницю свого весілля – новообраний секретар Луцької міської ради, Юлія Вусенко та її коханий. Уже 4 роки минуло від дня весілля. Стільки спогадів, моментів, іноді не завжди і легких, однак коли люди розуміють та підтримують одне одного, ніякі труднощі не страшні. «Весілля по-волинськи» вітає щасливу сім’ю.

Як ви зустріли свого чоловіка?

«Познайомилися випадково на вулиці Луцька наприкінці листопада. І розговорилися, виявилося, що він з Луганщини і між нашими містами понад 1400 км. З того часу я не вірю в випадковості», – сміється Юлія.

Швидко зрозуміли, що створені одне для одного?

«Ми дуже довго придивлялися один до одного, але коли вирішили жити разом – всі складнощі долали разом. Було за шість років багато як гарного так і не дуже, тому одружувалися з точним баченням спільного подальшого життя.  Дуже багато подорожували, та й зараз продовжуємо це робити, проте останні події в країні не дуже налаштовують на відпочинок, тому зараз їздимо значно рідше».

А який найяскравіший спогад із історії ваших стосунків?

«Спогад… найяскравіший… наше весілля», – із посмішкою згадує щаслива жінка», – «Це було більше схоже на велике родинне свято. У нас було не дуже багато гостей ( 60 осіб), але всі вони були уже, на той час, нашими спільними друзями. Ця атмосфера родини присутня кожну річницю весільного життя. А ще особливе таїнство народження наших дітей. Після цього ми стали на порядок ближчими. У ці моменти найбільше відчувається підтримка близької людини. За це я безконечно вдячна Богу. Адже немає нічого важливішого за сім’ю. Це дійсний привід наших кроків вперед».

 

 

 

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

26 листопада, мабуть, таки знаковий для Вас. Колись у цей день ви стали коханою дружиною. Вчора отримали хорошу посаду. Чи всі ці щасливі числа – це лише випадковості?

«Я відношуся до того типу людей, що, звичайно не вірять у випадковості, але й не надіються лише на них! Так «своїх» випадковостей можна і все життя прочекати. Тому, швидше скажу, що числа щасливими робимо ми самі. Без нашого сприяння і щастя може довго блукати осторонь. А загалом – все в руках Божих, проте людина повинна не чекати зі складеними руками, бо кувати своє щастя кожен повинен сам».

Порадьте нашим читачкам, майбутнім нареченим і тим, хто уже створив сім’ю, як бути мудрою дружиною, аби любов ніколи не згасала у їх домі та була гармонія із чоловіком?

«Не знаю наскільки готова давати поради, адже поняття «кохання» для кожного власне – з кожним роком переконуюся в цьому ще більше. Але про те, що терпіння, бажання чути один одного та повага взаємна є запорукою довгого сімейного життя – стверджувати уже можу. І ще, ніколи не намагайтеся змінити чоловіка – цінуєте його індивідуальність, дайте йому більше простору і можливостей для власної реалізації, вислуховуйте та чуйте і, повірте, це оцінять. Будьте один одному опорою та другом. У скрутні часи намагайтеся навіть дихати разом, а ще вмійте довіряти та знаходити компроміси. Кохання здатне творити дива. Головне вірити у це!»

Розмовляла: Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА