У Луцьку вчили інтуїтивного живопису
Таємниці інтуїтивного живопису розкривала охочим лучанам художниця Марина Лактіонова. Відбулось це вчора, 20 січня, у галереї «the ROOM» в торговому центрі «Буратіно».
Як розповіла пані Марина, інтуїтивне малювання не вимагає дотримування жодних правил традиційного живопису. Малюючи картину, не треба старатись, щоб вийшла квіточка, сердечко абощо. Не треба слідкувати, щоб все було красиво й акуратно. Навпаки, варто забути про всі рамки і правила, і малювати так, ніби ти маленька дитина, — не замислюючись, що вийде в результаті.
«Треба насолоджуватись рухом, кольором, фарбами, ̶ зазначила жінка, – не варто думати наперед, куди я цю картину повішу, чи буде вона туди підходити, тому що ви втратите весь сенс цього заняття».
І запевнила, що цей метод малювання допоможе не тільки зняти стрес і агресію, а й зрозуміти, які проблеми в житті потребують вирішення. Адже те, що ми відчуваємо, передається на картині.
Цікаво, що кольорів ніхто за своїм бажанням не вибирав. Кожен наосліп витягував із коробки п’ять тюбиків фарби, які й склали кольорову гаму майбутньої картини.
Особливість інтуїтивного малювання в тому, що пензликами ніхто не користувався. Знаряддям праці були мастихіни і …пальці. Дехто малював всією долонею.
«Під час процесу варто відключати ліву половину мозку, а праву задіяти. Тоді ви не оцінюєте, те що робите, – зазначила пані Марина, – ваше завдання – пляма, колір, рух і нічого більше.»
Тільки тоді вивільняється весь негатив і людина розслаблюється. Особливо, якщо один колір поєднувати з іншим, робити так званий «діалог кольору».
«Чаклували» над полотнами понад дві години. Слухали своє чуття і згідно з ним вели лінії так чи інакше. Комусь подобалось намальоване, хтось безперестанно правив і домальовував щось.
Відтак усі обговорювали роботи кожного з учасників майстер-класу, називаючи, що бачать у картині. Те, що називав кожен, насамперед характеризувало його, а не малюнок, чи того, хто малював. За цими коментарями можна було оцінити, що наразі в душі в тієї чи іншої людини.
«Такі картини дуже схожі на своїх авторів, вони більше говорять за людину, ніж її портрет,» – запевнила Марина Лактіонова.
Це внутрішній автопортрет, який характеризує людину в той день, коли вона малює. Іншого дня – інший настрій, отже й картина вийде зовсім іншою.
Хтось намалював свою втому, хтось очікування, хтось просто передав хороший чи поганий настрій. Оскільки Марина Лактіонова не тільки художник, а ще й арт-терапевт, то вона розповіла кожному з учасників, що означає намальоване: зображення,характер ліній, варіації кольорів. Наприклад, різкі мазки означають агресію, а плавні – що людина спокійна і врівноважена. Синій колір означає духовність, а жовтий –позитив.
У результаті всі були задоволені тим, що створили. Адже відпочили морально та заглибились в себе. Наразі полотна залишились в галереї, доки повністю висохнуть фарби. А куди повісити намальоване, кожен думатиме згодом.
Автор статті: Наталя Хвесик
як зі сторони художника скажу що все це бездарно, шкода людей які віддали гроші а отримали какашку. Правду каже приказка : хто не може, той вчить.
Если ты способен видеть прекрасное,то только потому, что носишь прекрасное внутри себя. Ибо мир подобен зеркалу, в котором каждый видит собственное отражение.