Тепло в борг і старі труби: як Луцьк утримує комунальну систему на плаву
Без тепла й води життя в місті неможливе. Але комунальні підприємства Луцька — «Луцьктепло» та «Луцькводоканал» — нині працюють не для розвитку, а щоб підтримувати життєздатність системи. Через зношені мережі, низькі тарифи та нестачу кадрів комунальна інфраструктура перебуває під постійним тиском.
Масштаб і навантаження
«Луцьктепло» забезпечує опаленням близько половини мешканців громади. Тепло подається з понад 40 котелень, а загальна довжина тепломереж перевищує 130 кілометрів. Це близько 740 будинків — понад 54 тисячі квартир. Гарячою водою користуються мешканці 470 будинків.
«Луцькводоканал» має ще більший обсяг роботи: підприємство забезпечує водопостачання та водовідведення для Луцька та 15 прилеглих сіл. Вода надходить у домівки з 47 підземних свердловин через систему із 315 кілометрів труб. Її очищують на трьох станціях — Дубнівській, Гнідавській та Омелянівській. Каналізаційна мережа сягає понад 217 кілометрів.
Зношеність і аварійність
Половина мереж обох підприємств перебуває у критичному стані. Багато труб прокладено ще у 1970–1980-х роках, і вони давно відслужили свій строк. У 2025 році лише «Луцьктепло» зафіксувало понад сотню дрібних аварій. Щороку комунальники встигають замінити лише 4–5 кілометрів труб, що не компенсує темпи зносу.
Оновлення мереж коштує дорого — від 23 до 110 мільйонів гривень за кілометр. У результаті частину міських доріг доводиться розривати навіть після нещодавнього ремонту. Проблеми подібного масштабу мають і в «Луцькводоканалі»: старі керамічні труби розсипаються, а залізобетонні руйнуються від газів у каналізації.
Кадрова криза і нестача фахівців
Кадрова ситуація в обох підприємствах залишається напруженою. Більше 70% працівників — люди пенсійного віку. Молодь не хоче йти працювати у сферу, де зарплати низькі, а навантаження високе. Через це частину робіт передають зовнішнім підрядникам, що не завжди має позитивний результат.
Інвестиції і підтримка донорів
Попри труднощі, підприємства намагаються модернізувати обладнання. «Луцьктепло» залучило близько 170 мільйонів гривень міжнародної допомоги для оновлення котелень. «Луцькводоканал» встановив сонячні панелі та реконструює очисні споруди у Липлянах. Кошти надходять від ЮНІСЕФ, Європейського інвестиційного банку та інших партнерів.
Тарифи, які не покривають витрати
З 2022 року в Україні діє мораторій на підвищення тарифів для населення. Але ціни на електроенергію зросли втричі, а на газ — на 50%. Через це «Луцьктепло» і «Луцькводоканал» працюють у збиток: тарифи покривають лише частину витрат. Лише «Луцьктепло» за рік втрачає близько 250 мільйонів гривень.
За словами керівників підприємств, нинішні тарифи дозволяють лише «тримати систему на плаву». Вони не передбачають коштів на заміну мереж чи модернізацію обладнання. Через це зростає фінансове навантаження на міський бюджет, який уже виділив понад 160 мільйонів гривень на підтримку «Луцьктепла» у 2025 році.
Що буде далі
Експерти переконані, що майбутнє — за енергоефективними технологіями та децентралізованим опаленням. У Луцьку вже реалізують проєкти зі встановлення теплових помп, твердопаливних котлів та індивідуальних теплових пунктів. Україна поступово рухається до європейської моделі REPower-EU, що передбачає відмову від викопного палива й розвиток відновлюваної енергетики.
Луцьк між централізованими мережами та автономією
Поки держава шукає рішення для комунальної галузі, мешканці обирають автономність. Нові житлові комплекси вже не під’єднують до централізованого теплопостачання. Все більше людей переходить на електричне або індивідуальне опалення. А автомати з розливом води стають альтернативою централізованому водопостачанню.
16 жовтня у Луцьку стартував новий опалювальний сезон. Комунальники вкотре готуються до зими — з надією, що система витримає ще одну.
Джерело: misto.media
Автор статті: Сергій Шагоферов
