Сваловичі на Поліссі: село тиші, природи та несподіваного туристичного відродження
Невелике поліське село Сваловичі на Любешівщині давно втратило звичну інфраструктуру та ритм життя. Попри це, місцевість приваблює мандрівників своєю первозданною природою, атмосферою спокою та унікальною автентикою, яку важко відчути у містах.
Повсякденність у майже безлюдному селі
Сьогодні у Сваловичах проживає менше десяти людей. Переважно це літні жінки, яким доводиться самостійно дбати про побутові потреби. Молоді тут практично немає, а наймолодшим мешканцям уже понад п’ятдесят років.
Єдиний день, коли село оживає, — середа. Тоді сюди приїжджає пересувний магазин. Підприємиця Віра Матейчик разом із чоловіком привозить базові продукти: хліб, крупи, овочі, засоби гігієни. За необхідності привозять і ліки. Для села це не лише спосіб закупівлі, а й нагода поспілкуватися.
Особливо складною для жителів є відсутність медичного забезпечення. У разі хвороби доводиться шукати транспорт до Любешова або чекати швидку допомогу, яка приїздить не завжди вчасно. Похилий вік більшості жителів лише поглиблює цю проблему.
Туризм як шанс на друге життя
Парадоксально, але село, що майже зникає як місце постійного проживання, стає популярним напрямком зеленого туризму. Національний природний парк «Прип’ять–Стохід» створив тут маршрути, водні сплави та екостежки.
У мандрівницькій хатині на березі Прип’яті туристи можуть зупинитися для відпочинку. Саме тут завершується маршрут «Мальовниче Полісся» протяжністю 18 кілометрів. Старі хати з очеретяними дахами, туман над річкою й вузькі стежки дозволяють побачити Полісся у первозданному вигляді.
Для громади розвиток туризму – це не лише нові робочі можливості, а й спосіб утримати територію, де без додаткового стимулу життя могло б остаточно згаснути.
Нові дачі та приватні ініціативи
Останніми роками поблизу річки з’являються приватні котеджі. Люди купують старі будинки або зводять нові – для літнього відпочинку та релаксу. Дехто займається бджільництвом чи вирощує лохину, інші облаштовують сауни або просто рибалять.
Нові будівлі змінюють вигляд села, додаючи сучасних ноток. Водночас вони повертають сюди життя: доглянуті подвір’я, ремонтні роботи, сезонні мешканці – усе це поступово оживляє простір.
Про Сваловичі знають і далеко за межами Волині. Тут знімали міжнародний фільм «Пофарбоване пташеня», сюжети для телебачення, сюди приїжджав Дмитро Комаров. Село стало відомим як «тиха» туристична локація Полісся.
Місце для відновлення в час війни
Після початку повномасштабної війни Сваловичі отримали нову місію – психологічну підтримку для військових та їхніх родин. До села регулярно приїжджають діти загиблих чи зниклих безвісти захисників, ветерани та переселенці.
У нацпарку організовують екскурсії, квести, прогулянки до оглядової вежі, а також частують гостей юшкою. Для багатьох це стає відчуттям спокою, безпеки та вдячності природі.
Сваловичі стали прихистком і для однієї родини з Харківщини, яка втекла сюди у 2022 році. У селі знову чути дитячий сміх — вперше за багато років.
Сваловичі як символ Полісся
Сьогодні це місце контрастів: самотність старших людей і туристичні маршрути, занедбані будівлі й сучасні дачі. Тут тиша, яка лякає, і тиша, що лікує. Саме такі локації стають точками відновлення, нагадуючи про іншу Україну — ту, що зберігає себе попри виклики.
Сваловичі можуть стати прикладом нової поліської філософії: маленьке село отримує другий шанс завдяки природі, тиші та екологічній автентичності. Якщо громада продовжить розвивати зелений туризм та підтримувати місцевих, ця «невидима точка на мапі» матиме власне майбутнє.
Джерело: https://konkurent.ua/
Автор статті: Сергій Шагоферов
