Спроба суїциду у Луцьку: військовий приїхав на реабілітацію, але щось пішло не так
Ввечері 7 вересня у Луцьку на проспекті Відродження невідомий чоловік виліз на стрілу крана та погрожував зістрибнути вниз.
З чоловіком почали розмову через гучномовець психологи та рятувальники. До процесу залучили також знайомих та рідних, яких вдалося знайти в ході вирішення цієї надзвичайної ситуації.
Після тривалого процесу “переговорів” чоловіка вдалося вмовити спуститися.
Випадок прокоментували у Головному управлінні ДСНС України, зазначивши, що повідомлення про те, що на будівельний кран висотою понад 30 метрів заліз чоловік до служби 101 надійшло о 20:42. На щастя, близько 22:35 все закінчилося добре – чоловік врешті спустився на землю.
Для запобіганню нещастю (людина хотіла вчинити самогубство) на місці події працювали рятувальники, психологиня служби 101, співробітники поліції та медики, а також його товариш. Психологиня ДСНС Волині телефонувала до Андрія, його дружині та родичам і намагалася налагодити контакт для запобігання непоправного вчинку. На щастя, спільними зусиллями біди вдалось уникнути,
– повідомляють рятувальники.
З місцевих ЗМІ також стало відомо, що чоловік, який намагався скоїти самогубство – військовослужбовець Андрій. Чоловік родом з Володимира, а до Луцька приїхав проходити реабілітації, оскільки має поранення.
Журналісти 12 каналу, які перебували на місці події з’ясували, що чоловік вирішив покінчити з життям, бо вдома були проблеми в родині.
Після того, як Андрій спустився донизу, його відвезла з місця події швидка. Автомобіль рятувальників теж поїхав геть.Відомо, що причиною такого вчинку Андрія стали конфлікти у родині, зокрема непорозуміння з дружиною і її мамою,
– йдеться у повідомленні 12 каналу.
Автор статті: Ірина Велігурська
Хоча б так хотів привернути увагу до своїх проблем. Психіка не витримує того, що відбувається. Як би не намагалися нас впевнити у тому, що смерті, поранення, загибель близьких – це норма, але все інакше. Ні для того, ми з’явилися у цьому світі, щоб жити у якомусь пеклі, де життя кожного із нас нічого не вартить. Ми живемо не тільки в телеграмі, де читаємо про перемоги у декілька метрів. Є реальність, де кожного дня ховаємо близьких, друзів. І це ненормально.