Реформація на Волині: Найстаріший молитовний дім пережив і зміни влади, і ураган
Найстаріший молитовний будинок Церкви євангельських християн-баптистів на Волині, який розташований за 14 кілометрів від міста Ківерці у невеличкому селі Човниця, зумів пережити і польську, і німецьку, і радянську владу, вистояв навіть проти урагану. Храм ніколи не використовувався не за призначенням, як інші культові споруди у радянський період – завжди тут проводилися богослужіння.
Про цей Дім молитви розповів місцевий пастор Андрій Гонтар під час прес-туру «Історичними місцями Реформації Волині».
Як розповів пастор, 26 червня 1922 року десятки людей вирішили заснувати общину євангельських християн-баптистів. Волинь була тоді під Польщею, отож общину вдалося зареєструвати лише через рік у Варшаві. Хоча перший віруючий прийняв тут хрещення ще у 1989 році.
Після реєстрації общини, виникла потреба у молитовному будинку. Його побудували за проектом одного польського інженера. Розпочали будівництво у 1924 році, а у 1926 році Дім молитви був уже зведений. На його будівництво у той час витратили 100 тисяч злотих. Побудований він був на межі двох обійсть – з одного боку землею поступився ревний християнин Олександр Кравчук, син Йосипа Кравчука, дядька всесвітньо відомого академіка Михайла Кравчука, а із іншого – ще один християнин.
У новозбудованому храмі проходили великі конференції, з’їзди, регентські курси. Пастором тут був Федір Каплун, про якого читайте у наступному матеріалі від інформаційного порталу «Волинь.info».
Олександр Кравчук, перед побудовою цього молитовного будинку, коли вже було каміння перше закладене, сказав, що фактично вже готовий відійти до вічності, бо три бажання, які були висловлені в його сім’ї ще батьком, здійснилися. Батько його, Йосип Кравчук, хотів, щоб у їхньому селі був молитовний будинок, щоб він був на території їхньої церкви та щоб наш український народ навертався до Бога.
Олександр Кравчук помер на 48 році життя. Після його смерті розпочинається побудова цього молитовного будинку. Споруда на той час, за історичними даними, була дуже дорого оплачуваною.
Пастор зауважує, що церква у той час та до 1930 року нараховувала до 600 членів завдяки місіонерській діяльності Федора Каплуна у 55-ти селах. Пізніше вже в 1950-х роках, коли в тих селах, де він проводив місіонерську діяльність, почали будуватися молитовні будинки, то кількість членів у Човниці зменшилась до 200 членів.
Коли спочатку прийшла радянська влада, то було незначне ущемлення протестантів, а коли прийшла німецька влада під час Другої Світової війни – без ніяких проблем проводили конференції, зустрічі євангельських баптистів. Німці всім видавали посвідчення, які реєстрували особу, у будь-який момент вони повинні були носити ті посвідчення.
Богослужіння та зустрічі відбувалися без перешкод, оскільки навіть деякі з німецьких солдатів теж були з протестантського напрямку. Є свідчення про те, що вони приходили сюди на богослужіння і на вішак вішали свою зброю, поки молились.
Після 1943 року церква зазнала значних ущемлень від радянської влади. Молитовний будинок хотіли знищити.
Пастор зауважує, що колись місце, де стоїть молитовний дім, було рівною ділянкою поля, на якому росли липи та дуби. Радянська влада, щоб молитовний будинок обвалився, почали проводити кар’єрні роботи. У зимовий період під стіни молитовного будинку звозили сіно та солому, щоб у церкві не могли опалювати – «буржуйка» мала вихід у вікно і якби палили, то б загорілась ця солома та сіно. Однак, не зважаючи навіть на 20-ти градусний мороз, богослужіння все рівно проводили.
У 1950-х роках був сильний ураган, який познімав дахи з будинків, але молитовний будинок вистояв.
На сьогодні тут є 60 – 70 членів церкви, у святкові дні – більше ста.
Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: КИСИЛИН – ЦЕНТР ВОЛИНСЬКИХ СОЦІНІАН, АБО Ж «САРМАТСЬКІ АФІНИ». ФОТО
НА ВОЛИНІ МОЖУТЬ ЗРУЙНУВАТИ ІСТОРИЧНУ БАПТИСТСЬКУ КІРХУ ЧЕРЕЗ НОВУ ПРАВОСЛАВНУ ЦЕРКВУ. ФОТО
РЕФОРМАЦІЯ НА ВОЛИНІ: МИКОЛА ХРИСТОФОР РАДЗИВІЛ – ЛЮДИНА, ЯКА НЕ БОЯЛАСЬ СУПЕРЕЧИТИ ПАПІ РИМСЬКОМУ
РЕФОРМАЦІЯ НА ВОЛИНІ: ОЛИКА – СЕЛИЩЕ-МІСТЕЧКО ІЗ ЄВРОПЕЙСЬКОЮ СЛАВОЮ. ФОТО
Автор статті: Мар'яна Метельська
