Підопічні відділення тимчасового проживання на Волині не мають куди скаржитись
Під час візиту до стаціонарного відділення постійного та тимчасового проживання Територіального центру соціального обслуговування Володимир-Волинської РДА Волинської області виявлено, що в установі не забезпечено право на скаргу та потребує вирішення питання користування майном підопічних системи органів соціального захисту населення.
У рамках діяльності національного превентивного механізму 10 серпня 2016 року моніторингова група у складі регіонального координатора взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Волинській області Віталія Єлова, а також громадського монітора Антонія Мельника ознайомилася з роботою стаціонарного відділення постійного та тимчасового проживання Територіального центру соціального обслуговування Володимир-Волинської РДА.
Стаціонарне відділення розташоване в с.Льотниче, що неподалік м. Володимир-Волинського в двохповерховій споруді: огорожена та впорядкована територія, на якій багато зелених насаджень та квітів, лавочки, місця для прогулянок, альтанки та бесідки захищені від сонця. Тут можна бачити охайно одягнутих по сезону підопічних закладу, які прогулюються, бесідують один з одним, відпочивають.
В самому приміщенні стаціонарного відділення знаходиться шість палат, з яких чотири жіночих та дві чоловічих. На день візиту там нараховувалось 29 підопічних, з них 16 осіб лежачих. Під час розмов із ними від них в основному поступали схвальні відгуки щодо утримання, ставлення до них персоналу, організації харчування, медичного забезпечення.
В той же час мали місце і нарікання щодо незабезпечення їх права на доступ до засобів зв’язку, оскільки значна частина підопічних не має мобільних телефонів, а стаціонарним телефоном адміністрація дозволяє лише скористатися для телефонних розмов в межах району. Також адміністрацією установи не вирішено питання про доступ підопічних до інтернет-зв’язку, хоч в установі є комп’ютерна техніка та інтернет-зв’язок.
Також в установі відсутні процедурний та масажний кабінет, кімната для побачень з близькими родичами, кімната для ночівлі родичів та близьких та деякі інші.
На час візиту виявлено, що в установі хоч і ведеться книга пропозицій та скарг, в яку як правило поміщаються всі схвальні відгуки підопічних та їх родичів, проте в повній мірі не забезпечено право на скаргу, оскільки відсутня скринька скарг та пропозицій та інформація про те, до кого і куди можна звернутися, якщо права підопічних та працівників порушуються.
Під час бесід з підопічними було з’ясовано, що частина підопічних має на праві власності нерухомість, землі сільськогосподарського призначення, які використовуються або їх родичами, або здаються в оренду місцевим фермерським господарствам, за що вони чи їх родичі отримують оплату в натуральній чи грошовій формі. Але в той же час не всі родичі опікуються про осіб, які передали їм це майно і на даний час перебувають в установі.
На думку керівника територіального центру, такий стан справ є збитковим для територіальних громад, із бюджетів яких утримуються ці заклади, оскільки досвід інших країн показує, що в разі перебування особи, яка має у власності нерухомість чи землю, на утриманні соціальних закладів, ці соціальні заклади мають право використовувати належне підопічним майно для покриття понесених витрат на утримання підопічних та покращення їх умов утримання, а отже назрів час ці питання вирішити в нормативному порядку, що сприяло б зміцненню матеріальної бази цих закладів.
За результатами проведеного моніторингового візиту будуть підготовлені відповідні акти реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Автор статті: Наталя Хвесик
