На Волині відроджують традицію весільних віночків з паперових квітів
Волинянка Ольга Лавренюк із села Залаззя Камінь-Каширського району повертає до життя давній український звичай — створює весільні вінки з паперових квітів. Саме цим понад пів століття тому займалася її мама, Христина Пилипчук.
Спогади з дитинства та родинна традиція
У 60-х роках минулого століття весільний вінок був головним атрибутом нареченої. Тоді до Христини Пилипчук дівчата приходили з усієї округи, щоб замовити прикрасу на весілля. Маленька Ольга, якій було лише дев’ять років, проводила багато часу поруч, уважно спостерігаючи за маминою роботою. Жінка й досі пам’ятає науку матері.
Мама часто повторювала: «Учися, вчися, науку за плечима не будеш носити, що навчишся — те й матимеш». Хоча дівчинці це тоді здавалося не надто цікавим, частину вмінь вона засвоїла.
Як виготовляли весільні вінки
За словами майстрині, колись для вінків використовували не сучасний папір, а спеціальну стружку, яка була дуже міцною. Це давало змогу надійно закріплювати квіти. Вінок складався з кількох обручів, які обмотували хусткою, щоб дріт не тиснув на голову. Квіти — переважно рожеві, червоні, блакитні та зелені — чергувалися, створюючи яскравий візерунок. Для фіксації використовували дріт, аби виріб витримував навіть сильний вітер.
«Під час весільного обояду співали пісні та прикрашали коровай», – пригадує Ольга Лавренюк.
Зміни у сучасних весіллях
Майстриня зазначає, що сучасні весілля суттєво відрізняються від традиційних. Якщо раніше святкування проходило гучно на все село з живою музикою, танцями й народними піснями, то тепер більшість подій відбувається у ресторанах. Вона з сумом констатує, що українські звичаї поступово зникають, а молодь дедалі менше цікавиться народною культурою.
«Вже діти все в телефонах. Традиції відходять, і вони можуть більше ніколи не відновитися», – ділиться своїми думками майстриня.
Джерело: suspilne.media
Автор статті: Сергій Шагоферов
