На Волині вчителька відроджує стародавній весільний обряд «Відспівування сиру»
У селі Межисить Ковельського району живе жінка, яка стала справжньою Берегинею народних традицій — Валентина Панасюк-Приймачук. Вона присвятила життя дітям, музиці та відродженню українських звичаїв, а нині прагне зберегти унікальний весільний обряд, який майже зник з пам’яті поколінь.
Життя, віддане дітям і пісні
Як повідомляють Волинські новини із посиланням на сюжет ТРК «Аверс», Валентина Іванівна закінчила хоровий відділ училища, працювала у місцевому будинку культури, а згодом — у школі вчителькою музики та початкових класів.
«Навчалася я на відмінно. Коли прийшла вступати до училища, мене запитали: “Куди ти йдеш з такими оцінками?” А я відповіла: “Хочу співати й навчати”. З того часу вся моя душа належала дітям», — розповідає педагогиня.
Протягом багатьох років вона надихала школярів любов’ю до пісні: писала сценарії, створювала костюми, готувала виступи та привчала дітей відчувати музику серцем. Особливо тепло згадує улюблену пісню свого батька — «Посіяла огірочки».
Збереження волинських традицій
Валентина Панасюк-Приймачук усе життя намагалася зберігати народні звичаї свого краю. Нині ж вона мріє записати театралізовану постановку про стародавнє волинське весілля, у центрі якого — майже забутий обряд «Відспівування сиру».
«Цей обряд відбувався, коли молодий зі свахами приходив до молодої. Всі сідали за стіл, а потім заходили “запорожці”, щоб забрати сумку з харчами. У ній завжди мав бути сир — символ достатку і щедрості», — розповідає жінка.
Символіка «сирного відспівування»
Пояснюючи походження назви, пані Валентина додає: «У тій сумці завжди був сирок — пиріжки, висушені на печі, жовтенькі й запашні. Через них і виникла назва “Відспівування сиру”».
Під час цього дійства виконували особливі пісні-діалоги. «Ой добрий вечур, добрії люди! Що ми хочемо, чи тоє буде?» — співали запорожці, на що весільні гості відспівували у відповідь. Це створювало веселу, але урочисту атмосферу єднання родин і громади.
Сьогодні Валентину Іванівну по праву називають Берегинею української пісні — жінкою, яка не дає забути, хто ми є, і з любов’ю передає духовну спадщину наступним поколінням.
Джерело: vsn.ua
Автор статті: Сергій Шагоферов
