На Волині водій шкільного автобуса вишиває рушники

• comment_widget_insert: manual
• snap_MYURL:
• snapEdIT: 1
• vk_item_id: -91735689_14716
• snapFB: s:357:"a:1:{i:0;a:12:{s:4:"doFB";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"1";s:10:"SNAPformat";s:13:"%TITLE% %URL%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:11:"isPrePosted";s:1:"1";s:8:"isPosted";s:1:"1";s:4:"pgID";s:33:"1635478159996958_1873355699542535";s:5:"pDate";s:19:"2016-11-28 10:17:53";}}";
• snap_isAutoPosted: 1
• snapTW: s:271:"a:1:{i:0;a:9:{s:4:"doTW";s:1:"1";s:10:"SNAPformat";s:15:"%TITLE% - %URL%";s:8:"attchImg";s:1:"1";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:11:"isPrePosted";s:1:"1";s:8:"isPosted";s:1:"1";s:4:"pgID";s:18:"803181118019276800";s:5:"pDate";s:19:"2016-11-28 10:17:55";}}";
• xyz_fbap: 1
• xyz_fbap_insert_og: 1
• layf_related_links:
• layf_exclude_from_feed: 0

У творчому доробку Миколи Гіля, який на навчання привозить в Олеську ЗОШ І-ІІІ ступенів дітей із Мосира, з Ладиня та з Пустинки, 16 вишитих полотен. Він завжди знаходить час для улюбленого заняття – вишивання.

Про незвичайне чоловікове захоплення пише газета «Новий погляд+» за 24 листопада, — йдеться на сайті Район.Любомль.

Здивувати чимось пересічного громадянина тепер важко. Але коли бачиш, як чоловік років за 50 сидить і вишиває в автобусі, розкинувши полотно, то мимохіть подумаєш: «Дивак, та й годі!»

«Захоплення цим жіночим ремеслом виникло ще в юнацькі роки, коли тільки входила мода на вишиті штори, скатертини, серветки. Ото й вирішив я почати з найбільшого, − згадує Микола Сергійович своє перше творіння. − Допомагали закінчити килим мама і сестра».

«Було дуже цікаво працювати в геолого-розвідувальній експедиції. Ми навіть знайшли родовище біля смт Локачі. Та після 8 років роботи скоротили. А до вишивання повернувся інтерес, коли почав працювати водієм шкільного автобуса. Часу вільного вистачало, особливо пізньої осені та взимку.

Детально майстер розповідає, як повністю віддався вишиванню рушників. Запевняє, що найкрасивіші зображення, створені червоними і чорними нитками, бо то кольори самого життя, та, звичайно, хрестиком один на один. Подобається вишивати рослинні візерунки.

У своїй колекції вже має 16 рушників. Один подарував у церкву, другий – невістці, третій – із сином на Сході. Нещодавно заручилася дочка Марійка, хочеться їй допомогти, а ще середнього Сергія треба одружити з рушниками.

«Раніше дружина, Надія Леонтіївна, вишивала гарно. На наше весілля дружба був перев’язаний не фабричним, а вишитим її руками. А зараз підводять очі: учителька, то може мені щось підказати, деколи й дискутуємо».

Старший Віктор уже три роки в АТО, а після служби в армії відразу одружився, то батько йому рушники вишив. Донька теж інколи береться готувати придане.

«Окрім захоплення, першим, хоч-не-хоч, є господарка: корова, кінь, свині, городи і птиця, як же нині без цього прожити? «Буде хліб – буде і пісня», − говорив за Союзу великий політик Леонід Брежнєв. Ще люблю книги: передплатив і прочитав 56 томів історії в романах. Як візьму в руки, то, якщо перед вихідним, читаю, поки не закінчу».

До розмови приєднується дружина.

«Руки в мого Миколи золоті. Він кохається у квітах. Більше любить вуличні. Пересаджує, підживлює, одним словом, дмухає на них. Подобається плекати молоді щепки. Руки лежать і до різьби по дереву. А коли підемо по чорниці чи гриби, то я з ним не зрівняюся», − підсумовує Надія Леонтіївна найкраще, що є в чоловіка-господаря.

Галина ВАЩУК