На луцькій сцені вбивали змія розміром в три хати. ФОТО
Зелений, лускатий і вогнем дихає — саме таким був величезний змій, з яким боролись персонажі вистави «Змій» на сцені луцького театру. Колектив театру-студії «Гармидер» приурочив її до 25-ї річниці незалежності України.
Прем′єра вистави відбулась сьогодні, 28 серпня, у Волинському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Т.Г.Шевченка.
Перед початком вистави керівник гармидерівців Руслана Порицька звернулась до глядачів, які заповнили весь зал, зі словами:
«Мені дуже хочеться, щоб ви, дорослі, свідомі, розумні люди (бо інші не ходять до театру) побачили притчу, могли поміркувати над нею і могли посміятися, можливо, над собою, над сусідом в крайньому випадку. А діткам бажаю зануритись у світ казки».
Вистава дійсно змусила замислитись, адже багато чого в ній нагадувало сьогодення України: дівчину, яка не вміє вишивати хрестиком, юнака, який хоч вже й дорослий, але не хоче йти на Майдан, а тільки й вміє, що спати та дуби вивертати, селян, які не знають, чим славиться їхнє село.
Багато персонажів у п′єсі подані в гумористично-іронічному світлі: приміром, сільського голову звати Їм-Не-Наїмся, а місцевого священика — П′ю-Не-Нап′юся.
Вистава цікава тим, що дітки сприймали її як звичайну казку, а дорослі як історію, дуже схожу на сучасне становище України.
В селі Котигорошівка несподівано з′являється велетенський змій, розміром в три хати. Він має три голови, кожна з яких говорить людською мовою і їсть іншу їжу: перша — каміння, друга — буряки, а третя — людей. Крім того, по селу пішли чутки, що змій пошкодив стовп, який підпирає небо. Тож у людей одразу побільшало клопотів: вони бояться, що небо впаде на село і що невідомо кого слід першого віддати на поталу потворі. Для вирішення другої проблеми збирають нараду і в суцільному балагані намагаються прийняти якесь рішення. Як виявилось, нема кому воювати зі змієм — той малий, той старий, той тільки спить, решта — жінки. Сміливцю обіцяють дати посмертне звання Героя.
В результаті дійшли висновку: треба тягнути жереб — хто витягне, той і піде до змія. За іронією, «пощастило» саме дівчині.
Але на щастя, в селі ще не перевелись богатирі і силач Марко вирішує іти замість Марійки.
Він іде проти ворога з булавою, що у змія викликало сміх. Підсилили трагізм ситуації й інші персонажі: слідом за Марком з вивернутим дубом іде Марійка, з каменюкою шкутильгає 200-літній дід та з двохмісячним немовлям вирушає інша селянка. Така армія ще більше смішить змія. Але в цій історії не все так погано, бо врешті велетня здолали.
Досить символічним моментом є те, що головному герою допомогли у битві три горошини: перша — знання, друга — сміливість, третя — віра.
Кульмінацією вистави стало святкування перемоги. Її найбільше відзначали ті, хто нічим не допомагав переможцям. А для веселощів сільський голова навіть виділив гроші з місцевого бюджету.
Таким чином, гармидерівці через казку показали, яким є українське суспільство. А щасливий кінець дав надію на те, що Україна таки здолає свого ворога.
Автор статті: Наталя Хвесик
