Маленька дівчинка з Ковеля потребує вашої допомоги!

• vk_item_id: -91735689_4672
• snap_isAutoPosted: 1
• comment_widget_insert: manual
• snap_MYURL:
• snapEdIT: 1
• snapFB: s:370:"a:1:{i:0;a:12:{s:4:"doFB";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"I";s:10:"AttachPost";s:1:"2";s:10:"SNAPformat";s:26:"%TITLE% - %SITENAME% %URL%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:11:"isPrePosted";s:1:"1";s:8:"isPosted";s:1:"1";s:4:"pgID";s:33:"1635478159996958_1736333539911419";s:5:"pDate";s:19:"2015-12-21 08:59:21";}}";
• snapTW: s:271:"a:1:{i:0;a:9:{s:4:"doTW";s:1:"1";s:10:"SNAPformat";s:15:"%TITLE% - %URL%";s:8:"attchImg";s:1:"1";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:11:"isPrePosted";s:1:"1";s:8:"isPosted";s:1:"1";s:4:"pgID";s:18:"678862318168616960";s:5:"pDate";s:19:"2015-12-21 08:59:24";}}";

Історію непростого, але по-своєму насиченого життя маленької дівчинки Фаїнки, розповіла її мама – ковельчанка Ольга Коваль (Прадійчук).

Повідомляє про це Kovel.com.ua.

«Почалося все 19 листопада 2010 року о 17:00, коли з’явилася на світ наша донечка, – пише Ольга Коваль у ВКонтакті. – На 2 добу свого життя вона перестає дихати носиком, а оскільки новонароджені ротом дихати не вміють, то це небезпечно.

Лікарі нічого зробити не змогли, реанімація, консиліуми, обстеження. Через ще три дні ми вирішили дати їй ім’я, тобто охрестили просто в реанімації, оскільки лікарі сказали, що вона має 1% на життя. А ми сказали, що використаємо цей 1 відсоток і житимемо.

Назвали нашу донечку Фаїна (що означає «осяяна») і вона отримала благословення і захист вищих сил.

На наступний день нас перевели в область в неонатальний центр новонароджених дітей. Пробула вона тиждень в реанімації, дихали через гортанну трубку ротиком, ніс так і відмовлявся дихати. Потім віддали її мені в палату і ми учились дихати. Було тяжко, майже весь час потрібно було бути у вертикальному положенні, так було трошки легше. Тата до нас не пускали, карантин. І через півтора місяці наших «навчань» нас виписали додому. Фая пристосувалась до життя знову ж таки на 1%. Дихали ми на 1 процент зі ста, але дихали, витрачали багато сили, енергії, майже не набирали вагу, але жили…

В 4 місяці почалися проблеми зі шкірою (ширшавість та почервоніння шкіри щік і рук), які супроводжувались свербінням. До 8 місяців ми прожили тільки з цими проблемами, але доля «подарувала» нам нові й нові випробування. Почалися закрепи, лікування, обстеження, але ніхто так і не встановив точний діагноз. В півтора року ми потрапили в Київський ОХМАТДИТ і на другий же день нам встановили діагноз і сказали, що потрібна операція. Ми змирилися і почали готуватися, готувалися довго.

18 вересня 2014 року Фаїні зробили операцію, але не так як задумали, бо були нюанси. Потрібно було робити в три етапи. Нехай, на все воля Божа. Потім були наступні і з новими «сюрпризами». Ми трималися. Трималися заради неї, допомагали їй, як тільки могли, дарували їй своє батьківське тепло, любов, турботу, молитву. Все було для неї, іграшки, подарунки все тільки найкраще.

Так, фінансово було тяжко завжди, але тато заробляв, де тільки міг. Лікування в наш час дуже дороге. І не тільки лікування, а й життя. Ми собі відмовляли в усьому – все тільки для донечки. Вона дуже мучилась, їй було нестерпно боляче фізично. Але вона є повністю життєрадісною дитиною. Вона завжди іде в лікарню, як на свято. Чому? Навіть не знаю. Завжди обіймає лікарів, і майже ніколи не боїться. От так їй дано… дано триматися за життя таким нелегким шляхом. Вона завжди зі всього бере тільки позитив. Ми вдячні Богу за те, що вона в нас є. Ми вдячні лікарям, які нам допомагають. Ми вдячні простим людям, які нам допомагали і допомагають в скрутні часи. Ми вдячні всім за молитви, які нас підтримують.

Зараз Фаїні 5 років. В неї дуже багато патологій, але вона живе. Живе для всіх нас, і на своєму прикладі показує, що надія є завжди. Якою малою б вона не була…»

Картка «Ощадбанку» для небайдужих, хто хоче допомогти у лікуванні: № 5167490059537150.