«Хотілося б, щоб молодь вивчала родинну вишивку»: історія відтворення сорочки бабусі на Волині
Майстриня з Волині Валентина Зусько відновила автентичний вишитий костюм своєї бабусі. Оригінал зберегти не вдалося, адже за заповітом бабусю поховали саме в ньому. Тепер жінка прагне відродити та популяризувати локальні традиції вишивки, розробляє власні схеми та навіть зареєструвала авторські права на свої роботи.
Початок захоплення та перші роботи
Валентина родом із села В’язівне Любешівського району. Її перші спроби у рукоділлі почалися ще в школі — на уроці трудового навчання вона вишила серветку хрестиком. Згодом з’явилися кілька картин, а пізніше — бажання створити власну сорочку. Побачивши вишиту бабусину сорочку гладдю, майстриня вирішила відтворити цей унікальний виріб.
Робота над сорочкою тривала три місяці, а лише на самій сорочці вишито понад 220 квіткових елементів. Це стало однією з найбільш складних та водночас захопливих робіт Валентини.
Збереження традицій та авторські права
Майстриня зауважує, що існує ризик копіювання її робіт, тому подала заявки та зареєструвала авторське право на сорочку, хустку та фартух. За три роки вона створила 45 виробів: серед них 19 сорочок, рушники та хустини. Ще одну схему вона розробила на основі старовинного рушника.
Валентина наголошує: навіть пошкоджені чи старі речі потрібно зберігати, адже саме вони є джерелом для відтворення локальної вишивки.
Особливості Любешівської вишивки
Зусько активно вивчає унікальні риси місцевої техніки. Вона підкреслює, що Любешівська вишивка має власний стиль — від відтінків до розміщення орнаментів на сорочках, хустках і фартухах. Майстриня також застосовує техніку «ретязь за контурами малюнку», яку використовували у різних регіонах України під різними назвами.
«Люблю, щоб малюнки виглядали об’ємними, ніби набитими. Тому використовую кілька технік одночасно», — ділиться майстриня.
Сучасне значення та натхнення
Для Валентини вишивка — це не лише творчість, а й спосіб життя. Вона працює з натуральними тканинами — льоном, коноплею, бавовною. Вважає, що ручна вишивка є «тяжким люксом», адже вимагає багато часу й сил. Попри це, саме процес дарує їй найбільше задоволення.
«Хотілося б, щоб молодь сучасна вивчала вишивку своєї родини, бо це не лише мистецтво, а й частина нашої історії», — підсумувала майстриня.
Техніка «ретязь за контурами малюнку»
Ця техніка передбачає вишивання по контуру невеликих узорів або складових елементів, щоб зберегти гармонійність композиції. Стібки укладаються хрестоподібно, створюючи характерний «колосок». Такий підхід дозволяє досягти щільності та об’ємності орнаменту, що робить його особливо впізнаваним.
Джерело: https://suspilne.media/
Автор статті: Сергій Шагоферов
