Губернатор Волині їздив на Старовижівщину, щоб “вирішити головну проблему”

• vk_item_id: -91735689_2604
• comment_widget_insert: manual
• evc_buttons_insert_mode: manual

«Ще ніколи голова облдержадміністрації не приїздив у наше село, а тим більше, щоби вирішувати головну проблему». Такими словами зустрічали голову Волинської ОДА Володимира Гунчика мешканці одного з найбільших сіл Старовижівського райо­ну – Любохин. Також Володимир Гунчик з робочим візитом побував у селах Сереховичі, Синове, Смолярі та райцентрі – смт Стара Вижівка. 

Про це повідомляють у прес-службі Волинської облдержадміністрації.

Найбільшою проблемою тут є стан освітніх установ. Так практично у кожному селі – недобудований об’єкт: десь світить дірками вікон дошкільний заклад, десь – школа чи спортивний зал. І всюди люди просять одного – завершити колись розпочате, бо діти зростають та здобувають знання у направду жахливих умовах.

До прикладу, у Сереховичах функціонує добротна школі І – ІІІ ступенів. Навчається 112 учнів, працює 25 учителів. Натомість є проблема із садочком. А якщо точніше, то такого закладу в селі взагалі немає. Та не дарма кажуть: немає безвихідних ситуацій. Пропозиція громади – облаштувати садочок у приміщенні, де колись функціонував гуртожиток для школярів із сусідніх сіл. Нині учнів довозять до альма­матер шкільним автобусом, відтак будівля пустує.

­ Володимир Гунчик заявив, що наступного року садочок буде. “Тим більше, що проектну документацію вже виготовили”.

Щоправда, представникам місцевого самоврядування та районному керівництву доведеться попрацювати ще цього року: виконати певні роботи, оформити необхідні папери й подати їх, аби об’єкт можна було внести до переліку тих, які зводять за кошти державного фонду регіонального розвитку.

Про дошкільну установу мріють і жителі Смолярів. При чому і старі, і малі, позаяк у селі – майже сотня діток дошкільного віку. Приміщення, до того ж немале, взялися зводити майже 30 років тому, одначе сил вистачило лише, аби спорудити школу. Ще одне крило, де мав би бути спортзал, ­ лише «коробка». Те саме – із дошкільною установою.

Нині ж тривають роботи. Щоправда, коштів, виділених цьогоріч, вистачить аби лишень завершити перший поверх садочка.

“Не здамо другого поверху, то, рахуйте, не зробили й першого, ­ висловив позицію голова облдержадміністрації. – Як запускати дітей, коли зверху – ні штукатурки, ні вікон. Підряднику – не завершувати роботи, а кошти ми знайдемо. Піднімайте проектну документацію, перераховуйте вартість за цінами 15­го року. Не можна обмежуватися лише першим поверхом, інакше знову матимемо черговий пам’ятник недобудови”, – зауважив Гунчик.

Зрозуміло, що селяни прохали завершити ще й спортзал. Однак Гунчик наголосив, що нині завдання номер один – реконструювати котельню й оновити теплотраси, аби і малюкам, і школярам було тепло. А щоби спортзал таки був, для початку тамтешня влада повинна подбати за документацію. Віднайдуть – голова облдержадміністрації готовий до подальшої розмови про шляхи реалізації цього смолярівського проекту.

Освітянські проблеми – перша біда й у Любохинах. У селищі, де 265 учнів та майже 200 дошкільнят, школа та садок розташовані у стареньких та пристосованих приміщення. Окремі навчальні корпуси пам’ятають ще 30­ті роки минулого століття! А зважаючи на те, що певні приміщення – аварійні, будувати нову школі – надактуальне питання.

Кілька років тому роботи почалися, одначе не звели навіть другого поверху. Нині недобудова «кисне» під дощами. Діти ж здобувають знання у спартанських умовах.

Оглянувши старі корпуси й побувавши на будівельному майданчику, голова облдержадміністрації зауважив: цілком реально внести любохинівську школу до переліку об’єктів фонду регіонального розвитку. Тож, якщо проектну документацію оновлять до кінця жовтня 2015­го, у 2016­му тут закипить робота.

Розповіли мешканці Старовижівського краю і про інші свої проблеми: люди нарікають на дороги, перевізників, котрі не завжди добре виконують свої зобов’язання, відсутність у глибинці інфраструктури. Зокрема, у Сереховичах немає аптечного пункту, а тому придбати ліки – ціла проблема. Разом із тим вихід є: якщо в тамтешньому медичному закладі – амбулаторії знайдеться охочий взятися до такої роботи, обласна влада посприяє й проведе переговори із постачальниками ліків.