До Дня українського кіно: фільми, які варто переглянути кожному українцю
10 вересня в Україні відзначається День українського кіно
Це свято відзначається щорічно у другу суботу вересня в Україні. Свято було започатковано указом президента України від 12 січня 1996 року і призначено на другу суботу вересня.
Історія українського кінематографу починається з 1893 року. Йосип Тимченко, механік Одеського університету, зібрав перший у світі апарат, що вмів знімати та відтворювати кіно (знаменитий винахід братів Люм’єр з’явився на два роки пізніше). Тоді кінематограф називали «рухомою фотографією». Перший в Україні сеанс кіно відбувся 2 грудня 1896 року в Харківському оперному театрі, сучасній обласній філармонії.
На сеансі було показано декілька короткометражних стрічок, відзнятих у Харкові українським фотографом та першим оператором хроніко-документальних фільмів Альфредом Федецьким. Відтоді по Україні у містах Дніпро (тодішньому Катеринославі), Київ та Одеса почали з’являтися невеликі кіностудії, які знімали перші водевілі, комедії та драми.
Справжній прорив у кіно відбувся на початку XX ст. із виходом фільмів Олександра Довженка «Звенигора», «Арсенал» та «Земля» (1928-1930). А у 1930-ті роки вперше з’явився звук у стрічках Івана Кавалерідзе «Коліївщина», «Прометей» та «Наталка Полтавка» (1933-1936). У повоєнні роки з’явилися кінофільми відомих режисерів – Сергія Параджанова, Кіри Муратової, Леоніда Осики. В них засяяли зірки Іван Миколайчук, Леонід Биков, Ада Роговцева та Богдан Ступка.
У 2022 році на екрани має вийти чимало вітчизняних фільмів, гідних перегляду – від соціальних і воєнних драм до комедій та роуд-муві.
Пропонуємо добірку фільмів, які варто переглянути кожному українцю у 2022 році
“️Щедрик”, 2021 рік
Воєнна драма “Щедрик” є другим повнометражним ігровим фільмом Олесі Моргунець-Ісаєнко. Як відомо, раніше режисерка презентувала дві документальні стрічки:
- “Рубіж. Грубешівська операція” – про спільну боротьбу українських та польських повстанців проти радянських окупантів у 1946 році;
- “Депортація 44 – 46” – про депортацію понад 480 тисяч українців з території сучасної південно-східної Польщі у 1944 – 1946 роках.
Сюжет картини
Стрічка розповідає історію, коли на межі зіткнення імперій, у безвиході окупації та пастці Другої світової війни опинилися діти, яких каральні режими СРСР та Третього Рейху позбавили батьків. Знедолених дітей приймає викладачка співу Софія. Окрім них, Софія має свою чарівну донечку, яка дуже любить мелодію “Щедрик” і, яка вірить, що саме ця композиція може примирити світ.
До чого призвела українська гармонія з наївністю дитини та стійкістю матері, дізнаєтеся після перегляду стрічки “Щедрик”.
“Стоп-Земля”, 2022 рік
Чуттєва автобіографічна драма “Стоп-Земля” – повнометражний ігровий дебют Катерини Горностай. За словами режисерки, її фільм – це сплав її покоління та актуального життя сучасного підлітка.
За сюжетом 16-річна Маша навчається у звичайній київській школі. Вона почувається дещо відсторонено від однолітків, але аж ніяк не є самотньою завдяки своїм близьким друзям Яні та Сєні. Кожен з них по-своєму переживає шкільну буденність: екзамени, перше кохання, стосунки з однолітками.
«Носоріг», 2021 рік
Друга повнометражна робота Олега Сенцова. Робота над стрічкою почалася ще у 2012 році, але була призупинена через незаконний арешт режисера російськими спецслужбами у 2014 році та подальше ув’язнення Сенцова. Після його звільнення у 2019 році, роботу над проєктом було відновлено. Світова прем’єра стрічки відбулася на 78-му Венеційському кінофестивалі.
Сюжет ґрунтується на реальних подіях 90-х в Україні. Головний герой на прізвисько Носоріг потрапляє у кримінальний світ і починає свій кривавий шлях, що приведе його зовсім не туди, куди він сподівався. Головну роль у фільмі грає непрофесійний актор, активіст Сергій Філімонов.
“Клондайк”, 2022 рік
Драматична стрічка “Клондайк” є українським ігровим фільмом режисерки Марини Ер Горбач.
У фільмі йдеться про події війни на Сході України та збитий терористами рейс MH17. Місцева родина опиняється в епіцентрі подій авіакатастрофи, яка трапилася 17 липня 2014 року в селі Грабове Донецької області.
Головні герої – Ірка і Толік очікують на народження первістка, коли війна жорстоко вривається в їхнє життя разом з уламками збитого боїнга. У картині ви побачите, як майбутня мама відмовляється покидати дім навіть після того, як озброєні угрупування захоплюють її село.
«Я, “Побєда” і Берлін»
Творці фільму зазначають, що «Я, “Побєда” і Берлін» — це роуд-муві та пригодницька комедія, знята за однойменним ексцентричним автобіографічним романом Андрія Кузьменка, більш відомого як Кузьма Скрябін. За сюжетом, музикант-початківець Кузьма разом зі своїм другом їде до Берліна на старому радянському автомобілі «Побєда», щоб обміняти його в місцевого колекціонера на «мерседес».
«Мирний-21»
Фільм «Мирний-21» режисера Ахтема Сеітаблаєва — це воєнна драма, в основі якої лежить реальна історія Луганського прикордонного загону, що сталася навесні 2014 року. Тоді проросійські сепаратисти кілька днів намагалися перетягнути українських прикордонників на свій бік, але безрезультатно. Один зі сценаристів фільму — підполковник Державної прикордонної служби Анатолій Коцюрба.
“Черкаси”, 2019 рік
Сценарій фільму знятий за мотивами реальних подій березня 2014 року, зокрема анексії Криму Росією. Картина розповідає про українського тральщика, який єдиним із дев’яти військових кораблів відмовився здаватися та спускати державний прапор, і три тижні чинив опір російським військовим.
Нещодавно українська телеведуча Катя Осадча пригадала фільм “Черкаси”. Вона порівняла його сюжет з подіями в Україні під час війни.
Зауважимо, що у фільмі капітан тральщика Федаш каже морякам важливу фразу: “Черкаси будуть чинити опір“. Сьогодні й Україна чинить опір російському окупанту.
«Довбуш»
Олесь Санін — режисер фільмів «Мамай» та «Поводир» — зняв історичний фільм, що розповідає про ватажка опришків Олексу Довбуша, повстанця проти польського гніту. Сюжет розгортається в Карпатах у XVIII ст. Жорстоке правління польської шляхти змушує гуцулів тікати в гори. Двоє братів, Олекса та Іван Довбуші, опиняються поза законом і стають опришками. У пошуках помсти панам за вбивство батьків Довбушів брати стають ворогами один одному. Один прагне грошей, інший – справедливості. На чолі з Олексою гуцули розгортають повстання. Так починалася легенда, що надихає покоління тих, хто бореться за свободу рідної землі.
“Мої думки тихі”, 2019 рік
Комедію “Мої думки тихі” зняв український режисер Антоніо Лукіч.
Фільм розповідає про звукорежисера Вадима, який мріє емігрувати в Канаду. Доля таки усміхається мрійнику та дає йому такий шанс, якщо він втілить замовний проєкт. Вадиму потрібно записати спів рідкісної качки, що живе у Карпатах, тому він вирушає на пошуки тварини.
Мама хлопця, дізнавшись про проєкт, вирішує використати нагоду та більше поспілкуватись з сином. Вона вирушає з Вадимом в експедицію, яка обернеться для них порцією курйозів та душевними бесідами.
«Люксембург, Люксембург»
Друга повнометражна стрічка режисера Антоніо Лукіча («Мої думки тихі») розповідає про двох братів-близнюків. Вони дізнаються, що батько, який покинув їх уже дуже давно, тепер помирає в далекому Люксембурзі. Один з братів вирішує їхати до батька, інший робить усе, щоби цьому завадити.
“Безславні кріпаки”, 2020 рік
В українському пригодницькому бойовику Романа Перфільєва “Безславні кріпаки” Тараса Шевченка вперше змалювали самураєм.
За сюжетом, всього за кілька днів легендарний письменник повинен навчитись бойового мистецтва, щоб протистояти кривдникам. А їх в головного героя чимало, адже його кохану дівчину потрібно рятувати від японського поганця.
За 2 дні Кобзар хутко вчиться стріляти “по-македонськи”, фехтувати шпагами, швидко бігати та головне – не витріщатись на красивих гейш. Всі поєдинки змальовані з іронією, тому глядачі не зможуть дивитись стрічку без усмішки, якої так не вистачає сьогодні.
Новий фільм режисера Валентина Васяновича («Атлантида») розповідає про події українсько-російської війни, тортури на заводі «Ізоляція» та спробу адаптуватися до мирного життя після пережитого.
Прем’єра стрічки відбулася в межах офіційного конкурсу 78-го Венеційського кінофестивалю, де змагалася за «Золотого Лева». Після цього картина опинилася серед претендентів від України на премію «Оскар», але поступилася «Поганим дорогам» Наталки Ворожбит.
Фільм «Королі репу» — гангстерська історія в декораціях українського села режисера Мирослава Латика. Стрічка розповідає про молодих хлопців, які читають реп. Головні ролі в стрічці виконали українські артисти, зокрема Wellboy. Також у фільмі з’являється Ірма Вітовська.
Повнометражний дебют Максима Наконечного – це жорстка та сюрреалістична історія про жінку-воїна, яка не бажає бути жертвою. Після звільнення з ворожого полону аеророзвідниця Ліля намагається повернутися до свого мирного життя в Україні. Вдома вона дізнається, що вагітна внаслідок зґвалтування своїм наглядачем. Біль і травма через пережите повсякчас виринають на поверхню, ніби вві сні, та щось усередині неї не дає змоги забути, чому вона мусить жити далі.
Кадр з фільму «Бачення метелика»Фільм «Бачення метелика» потрапив у секцію «Особливий погляд» офіційного відбору 75-го Каннського фестивалю.
Повнометражний дебют молодого кінематографіста Філіпа Сотниченка в жанрі пострадянського нуару, як його визначають творці фільму. Події розгортаються в Україні в 1996 році, за кілька місяців до підписання протоколу № 6 Європейської конвенції з прав людини, що передбачав відмову від смертної кари. У центрі сюжету — оповідь про вбивство міліціонера та дії його колег, які поспішають знайти злочинця, щоб винного засудили до страти, яку незабаром мають скасувати.
Дебютний повнометражний фільм Анни Бурячкової оповідає про дорослішання в 1990-х. У центрі сюжету — історія 15-річної Тоні, яка стає частиною зграї. Фільм змальовує жорстокість, з якою стикалися підлітки в ті часи. У стрічці Анна Бурячкова робить спробу подивитися на українських міленіалів, щоб зрозуміти, як дитинство в 1990-х вплинуло на них.
Документальний фільм Тараса Томенка («Будинок “Слово”») розповідає про життя дітей у сірій зоні, місті Торецьку. Світова прем’єра фільму відбулася в межах 72-го Берлінського кінофестивалю в секції Generation.
Автор статті: Ірина Велігурська
