Депутат Луцькради: «Ми мусимо заявити про те, що це не був ніякий акт геноциду»
Депутат Луцької міської ради вважає, що потрібно прийняти звернення до Верховної Ради України щодо рішення польського сейму про визнання подій 1943-1945 років на Волині геноцидом щодо польського народу.
Про це йшлося вчора, 26 серпня, під час засідання постійної комісії міської ради з питань дотримання прав людини, законності, боротьби зі злочинністю та корупцією, депутатської діяльності, етики та регламенту.
«Ми зараз в складній геополітичній ситуації у зв’язку із війною з Російською Федерацією на сході України і в такий складний для нас момент ми відчули удар ззаду ножем від наших стратегічних партнерів. Звичайно, що звинуватити українців у геноциді щодо поляків у той час, коли Україна не мала своєї державної формації – це виглядає нерозумно. Як українці не маючи держави могли здійснювати на території, де вони проживають, геноцид щодо польського народу, ще й в тих умовах, що цю війну розпочала польська сторона у зв’язку з тим, що вони не хотіли миритися з тим, що українці мають право на власну незалежність, – наголосив депутат Микола Федік. – Ми мусимо заявити про те, що це не був ніякий акт геноциду. Ми пішли на примирення, на Волині був відкритий пам’ятний знак, поляки мали відкрити такий же, але уже пройшло 13 років, але такий пам’ятник у них досі не встановлений».
Депутат Ігор Поліщук зауважив, що прийняття таких проектів рішень не належить до компетенції Луцької міської ради:
«Луцькрада не може вирішувати за всю область і тим більше Україну. Я думаю, що нам треба бути мудрішими і цю ситуацію і так складну і гостру далі не загострювати».
Поліщук наголосив також, що інтереси міста Луцьк у Верховній Раді представляє депутат Ігор Лапін, який повинен саме таке питання ініціювати у Парламенті.
У результаті проект рішення комісія все ж таки не підтримала.
Автор статті: Мар'яна Метельська
Bитяг з відповіді на запит Антифашистського комітету України до СБУ України (№24/1-3044 від 27 листопада 2008 р.):
“Як вбачається із архівних документів НКВД-МГБ-КГБ-УРСР, за 1944-1953 роки, тобто до моменту повної ліквідації націоналістичного підпілля і його озброєних формувань, учасниками ОУН-УПА в західних областях України здійснено:
терористичних актів 4907
диверсійних 195
нападів та роззброєнь груп охорони
громадського порядку 457
нападів та підпалів колгоспів,
радгоспів, МТС 325
нападів на сільради і клуби 320
озброєних пограбувань 359
інших відповідних проявів 1126
В результаті цих акцій було вбито або забрано в ліс бойовиками ОУН-УПА 2662 працівника радянсько-партійного автиву, 582 голови сільських Рад, 262 голови колгоспів, 446 колгоспників, 829 працівників держбезпеки, 473 працівники міліції, 1525 бійців груп охорони громадського порядку, 187 військовослужбовців, 933 службовців, 12839 інших громадян. Всього загинуло 22430 чоловік.” (Арх. спр. №372, т. 100, арк. 109-111).