“Бурштинова лихоманка” на Волині: куди здають каміння та скільки за це заробляють?
Копач бурштину, 38-річний Петро із Дубровицького району на Рівненщині, розповів, скільки заробляють копачі на нелегальному видобутку бурштину. Чоловік попросив не називати його прізвище й село, де живе. Каже, за розмову його можуть побити місцеві.
Про це пише Ольга Васьків на сайті Gazeta.ua.
“Чотири роки тому в нашому районі почався бум із бурштином. Знали, що його копають на Волині, у Сарнах. Пішла чутка, що й у наших краях залежі янтарю знайшли. Раніше всі мужики їздили то на стройку, то в Росію на заробітки. Зараз на бурштині працюють — і вчителі після уроків, і старшокласники. Жінки по ягоди-гриби не ходять. Усі лопати в руки і янтар рити. А можна мотопомпою. Стоїть тисячу доларів. Умільці складають її з мотору від “Фольксваґена” й пожарних шлангів. Кидаєш один у став чи річку, другий — у діру в землі. Вода під напором усі каміння із землі вимиває. Але треба бригадою працювати, бо самому важко. Проте на все удачу потрібно мати. Можеш за місяць 500 ям вирити й нічого не знайти. А можеш копнути — і на тисячу доларів камінь попадеться”, – розповідає копач.
Кому потрібно платити за дозвіл?
“Якщо місцевий і копаєш у своєму лісі, з тебе нічого не беруть. Приїжджий — даєш сільському голові, ліснику, тутешнім хлопцям виставляєшся. Від тисячі доларів за одну точку обходиться. На “кришу” мєнта — 50, а то й 100 баксів”.
Кому здають і за яку ціну?
“Перекупщикам. Зазвичай вони місцеві. У селі чия хата найбагатша, то це — лісника або скупщика. Перепродають комусь в область, а ті — вже в Київ чи Польщу. Вартість залежить від кольору, форми, ваги, фракції — це неофіційна одиниця розміру бурштину. Її придумали копачі, визначають на око. Налічують 100 фракцій. Найчастіше знаходять бурштин другої-п’ятої фракції — це камінчики розміром із квасолину. За кіло таких дають від 100 до 500 доларів. 10 і 20 фракцій — розміром із сірникову коробку — від тисячі доларів. 50 фракцій — то залеж бурштинового пласту по лікоть і більше — десь п’ять тисяч доларів за кіло. “Сотку” не чув, щоб хтось знаходив у нашому районі. Навіть не уявляю, якого розміру. То багатство ціле — тисяч 20 доларів”.
Скільки копач заробляє за ніч?
“Бригада з мотопомпою кілограм за ніч намиває, не менше. Мінусують витрати, соляру — і по гривень 500–800 на людину виходить у середньому. Я лопатою копаю. Найбільше заробляв за день 554 долара. Нас бригада з чотирьох чоловік була. Зранку в лісі буром зробили з два десятка пробних дирок. Якщо на довгому сверлі є часточки янтарю — як зрізаний ніготь — треба копати. До вечора рили яму, заглибилися на чотири метри, шириною, може, п’ять. Вже збиралися йти додому, а лопата цокнула об камінь. На “жилу” натрапили. Здали майже на три тисячі доларів. Мужик із сусіднього села знайшов пласт на 10 тисяч доларів. Мрію знайти камінь із комахами чи з ящірками доісторичними. За такі кілька десятків штук баксів можна просити”.
Якби бурштиновий бізнес легалізували, копачі були б проти?
“Чого ж? Із кришуванням, платами за місце, постійним страхом бути зловленим ми не менші гроші витрачаємо. Постійно якісь рейди міліція влаштовує. Добре, якби можна було в держави офіційно купити дозвіл, місце. За ці гроші хоч би ті кількаметрові ями позасипали. А то зайдеш у ліс — ні гриба, ні ягоди. Весною в них втопитися можна.
Через “янтарні” гроші безпредєл в районі твориться. В багатьох є мисливські рушниці, обрізи. За місця б’ються, за каміння. Приїжджає мафія з інших районів, київські — віджимають у місцевих найкращі місця. Малолєтки покупляли собі мотоцикли, машини — гасають без прав, людей збивають. Щотижня якась аварія, хтось когось побив, комусь щось підпалили. Контроль над цим потрібен”.
Автор статті: Олег Горох
