Бійці полку «АЗОВ» розповіли лучанам, як німецька преса їх підставила. ФОТО
Про війну, кохання та як змінилося життя після фронту розповідали волинські герої.
Зустріч відбулася вчора, 12 лютого в книгарні «Є» у рамках проекту «Війна».
На захід завітали речник полку Андрій Д’яченко («Хорват»), Вадим Крикун («Янкі») та Олексій Кушнєр («Лікар»).
«Для мене особисто боротьба почалась ще у січні 2014 року», – признався Олексій.
Найважче для хлопця на війні було залишатися в караулі, коли хлопці ідуть на війну.
Присутні поцікавилися, коли, на думку бійців, закінчиться війна. Хлопці вважають, що влада в Україні ще не сформована. Конфлікт закінчиться тоді, коли вона стане такою, як треба.
Змінив фронт і світогляд хлопців.
«Війна – це грязна, противна тема, виграє той, хто обмане, обдурить. Не потрібно надіятись, що буде там якась справедливість, бо я добрий», – вважає Вадим.
Олексій ж поміняв відношення до релігії:
«Для мене є підтвердження, що є якісь сили, які не залежать від нас, але я тепер не відношу себе ні до якої конкретної течії».
Азовці вважають, що дівчата не повинні воювати – це справа чоловіків. Якщо жінки ідуть на війну, то виходить, шо в країні немає чоловіків.
Все, що відбувається у нашій країні, неспроста:
«Проблема нашого народу — ми завжди очікуємо, що хтось нам щось принесе, щось зробить. Нам потрібно бути принциповим, тримати свою позицію. Докажи, якщо ти хоч жити краще. Винні ми, український народ, і кожен з нас. Своєю халатністю, байдужістю, меркантильністю люди поступилися і маємо те, що маємо», – переконаний Вадим.
Ставляться хлопці спокійно і до нагород:
«Нагородою є те, що ми живі, що у нас є побратими, що нас тут підтримують», – каже Андрій.
У полку «Азов» переважно молоді хлопці. Середній вік бійця на травень 2015 року становив – 23,5 роки. Однак, за словами Андрія, у найважчі часи було таке, що і 16-річні воювали. Хтось із таких просто шукав романтики, тому і прийшов на війну.
Сміються, що німецька преса підставила їх. Потрібно було дати інтерв’ю, а батьки вдома не знали, де вони є. Поки тривало інтерв’ю, прийшли й українські ЗМІ та показали це потім по телевізору. Рідні потім «обривали» телефон.
Згадують також, як брали завжди із собою в бій «гранату для себе», – так вони її називають. У полон бійцям «Азову» потрапляти не можна – сепаратисти відчувають до них особливу ненависть і знущаються навіть із мертвих тіл. Досі живим із полону не повернувся жодний боєць «Азову».
На зустріч завітали також кохані Олексія та Вадима. Оля, дівчина Олексія, зізналась, що розкисати не було коли – потрібно було збирати передачки на фронт.
Наразі Андрій ще не повернувся до мирного життя – зараз він просто приїхав на деякий час додому.
Автор статті: Мар'яна Метельська
