Як вижити в катастрофі – помилки, які коштуватимуть життя
☝️Психологам давно відомо, що в екстремальних обставинах люди часто діють собі на шкоду. Хоча в новинах розповідають про дивовижні випадки порятунку, часто вони трапляються не завдяки тому, що люди роблять, а всупереч.
🙅”Тренінги з виживання навчають людей не стільки того, що треба робити під час катастрофи, скільки того, чого робити не треба”, – пояснює Джон Ліч, психолог з Університету Лестера, який вижив у пожежі на станції лондонського метро Кінгс-Кросс 1987 року.
❓Він каже, що в екстремальних обставинах 80-90% людей роблять не те, що треба. Отже, чого потрібно уникати в ситуації, яка серйозно загрожує вашому життю?
ЗАЦІПЕНІННЯ
🔴Коли ми уявляємо собі катастрофу, нам здається, що всі впадають у масову істерію. Так, принаймні, зображують стихійні лиха в фільмах. Але насправді найприроднішою реакцією людини на небезпеку є бездіяльність.
🔴Ця реакція є такою поширеною, що психологи мають для неї термін – “загальмованість у ситуації стресу”.
🔴Це не зовсім усвідомлена реакція, як може виглядати ззовні. Коли наш мозок паралізований страхом, у кров потрапляє адреналін, а м’язи напружені, “примітивна” підсвідома частина розуму надсилає сигнал не рухатися з місця.
🔴Цей механізм – дуже поширений у світі тварин, від щурів до кроликів, і пояснюється спробою залишитися непоміченим.
🔴Але в небезпечних обставинах від здатності перебороти це заціпеніння часто залежить виживання
ПАРАЛІЧ МИСЛЕННЯ
🟠Дослідники звернули увагу на цю дивну особливість мозку за тривожних обставин.
🟠Під час війни в Перській затоці на початку 1990-х Ізраїль готувався до нападу з боку Іраку. Оскільки у 80-ті роки іракська армія широко використовувала отруйний газ, уряд Ізраїлю очікував найгіршого.
🟠Усі громадяни отримали протигазові маски та шприци для самостійного введення протиотрути. Ізраїльським сім’ям рекомендували обрати “найбезпечнішу” кімнату у своєму будинку, в якій вони мали сховатися і одягнути маски, щойно пролунає сигнал тривоги
🟠З 19 по 21 січня відбулося 23 напади, під час яких на густонаселений Тель-Авів скинули 11 тон вибухівки.
🟠Понад тисяча ізраїльтян отримали різні поранення, але більшість – майже 80% – не через вибухи.
🟠Дехто постраждав під час помилкових тривог. Серед таких жертв було 11 смертельних випадків. Сім – через те, що люди вдягли протигазові маски, але забули відкрити фільтр.
🟠Сотні людей постраждали, бо ввели протиотруту від нервово-паралітичного газу, хоча газової атаки взагалі не було.
🟠Ще 40 травм (переважно розтягнення і переломи) сталися, коли постраждалі намагалися прорватися до зачинених кімнат.
🤷Чому так сталося?
🟡Навіть у спокійних обставинах наш мозок реагує досить повільно, принаймні повільніше за розвиток подій під час стихійного лиха.
🟡Коли літак проходить перевірку на безпеку, його виробники мають продемонструвати, що евакуація усього салону займе не більше 90 секунд. Адже саме через цей час ризик пожежі різко зростає.
🟡Але для багатьох півтори хвилини не вистачить навіть на те, щоби впоратися з паском безпеки.
🟡Річ у тім, як ми ухвалюємо рішення. Взяти, приміром, шахи. Перші ходи в партіях гравці зазвичай роблять досить швидко, бо варіанти відомі заздалегідь.
🟡Та вже після чотирьох ходів у звичайній партії з’являється понад 288 мільярдів комбінацій. Тепер, коли покладатися на запрограмовану стратегію більше неможливо, гравцям доводиться обмірковувати кожен хід і швидкість гри сильно уповільнюється.
🟡”Наш мозок має дуже обмежений потенціал для обробки нової інформації”, – зазначає Сарита Робінсон, психолог із Університету Центрального Ланкаширу.
🟡А в екстремальних обставинах швидкість його робити знижується дедалі більше.
🟡Це пов’язано не останньою чергою з гормонами стресу – адреналіном і кортизолом. Ці гормони впливають на роботу префронтальної кори мозку, яка відповідає за такі важливі функції, як робоча пам’ять.
🟡І от, саме тоді, коли гострий розум потрібен нам найбільше, ми стаємо забудькуватими і схильними до помилкових рішень.
“ТУНЕЛЬНЕ” БАЧЕННЯ
🟢Типовою реакцією в екстремальних умовах є так звана “персеверація” – наполегливе повторення однієї дії, навіть коли вона не дає результату. Це явище настільки поширене, що його почали враховувати в розробці ременів безпеки на легкомоторних літаках.
🟢Оскільки люди звикли, що ремені безпеки зазвичай розташовані в районі стегон, в надзвичайних ситуаціях це стає єдиним місцем, куди вони дивляться.
🟢У попередніх конструкціях літаків паски кріпилися вище, але під час аварійної посадки люди в паніці просто не могли їх знайти.
🟢Цікаво, що така поведінка спостерігається у пацієнтів з необоротними пошкодженнями префронтальної кори.
🟢Отже, можливо, мозок відповідає на стрес “вимкненням” цієї ділянки, що й пояснює негнучке мислення в екстремальних умовах.
СТЕРЕОТИПНА ПОВЕДІНКА
🔵”Чимало людей гине, коли повертаються до будинку, щоби взяти гаманець чи вимкнути плиту”, – розповідає Джеймс Гофф, фахівець із управління надзвичайними ситуаціями з Гавайського університету.
🔵Гофф багато років інструктував мешканців небезпечних регіонів, як поводитися під час цунамі, і бачив, якою непередбачуваною може бути реакція людини під час стихійного лиха.
🔵Здавалося би – хто ризикуватиме життям заради гаманця, але багато людей саме так і роблять. У психології цей феномен отримав назву “стереотипна поведінка”.
🔵Вона також спостерігається у тварин, коли вони виконують повторювані безглузді дії, як-от бігають по клітці туди-сюди.
🔵У людей це дивне явище виявляється в тому, що вони продовжують свої повсякденні справи, коли, приміром, будинок охопило полум’я.
🤷Але чому ми не можемо вимкнути ці несвідомі рефлекси?
🟣У повсякденному житті наш мозок великою мірою покладається на рутинні дії, які ми виконуємо не замислюючись, і таким чином вивільняє простір для нових речей, що потребують осмислення.
🟣Сприйняття нової ситуації потребує багатьох зусиль, ось чому ми так втомлюємося на новій роботі чи коли подорожуємо за кордоном.
🟣Але екстремальні ситуації потребують іще більше зусиль, і мозку це може бути просто не під силу. У такий момент ми й починаємо удавати, ніби нічого незвичного не відбувається.
ІГНОРУВАННЯ НЕБЕЗПЕКИ
🔴У крайньому разі така поведінка може вилитися в повне ігнорування небезпеки.
🔴”Так поводиться чи не кожна друга людина. Наприклад, під час цунамі багато хто йде на пляж, щоб подивитися на хвилі”, – розповідає Гофф.
Він показує знімки людей, які спостерігають за цунамі в Індійському океані в грудні 2004 року.
🔴Заперечення небезпеки відбувається з двох причин, пояснює Сарита Робінсон. Люди або не усвідомлюють, що ситуація дійсно ризикована, або не хочуть цього розуміти. Й останнє – дуже поширене явище.
🔴Люди часто поводяться так насамперед під час пожежі. Їм здається, якщо вони залишать свій дім, вони таким чином визнають, що його буде зруйновано.
🔴”Люди часто чекають, поки не побачать дим, та це, як правило, означає, що вже надто пізно: вони – в пастці вогню”, – розповідає Ендрю Гіссінг, експерт із управління ризиками в надзвичайних ситуаціях із консалтингової фірми Risk Frontiers.
🔴Ученим уже давно відомо, що наш мозок дуже погано вираховує ризики. А коли ставки високі, ми ще більше схильні покладатися на інтуїцію, а не факти, відкидаючи тривожні думки і запевняючи себе, що не все так погано.
🔴Це пояснює, чому пацієнти з онкологією, попри тривожні симптоми, чекають в середньому цілих чотири місяці, перш ніж звернутися до лікаря.
🔴А також чому під час терактів 11 вересня в США люди на верхніх поверхах Всесвітнього торгового центру починали евакуацію далеко не одразу.
Джерело: BBC Future
Автор статті: Сергій Ленкін
