Тепер їх позивний Ангел Небесний: історія українських диверсантів
Такі військові не ведуть блогів, не виступають експертами на телебаченні. Натомість, вони щоденно ходять по лезу ножа, ризикуючи своїм життям і імена цих Героїв нам стають відомими лише після їхньої смерті.
Історією чотирьох українських диверсантів, поділилася відома журналістка Людмила Семенюк.
“Ці хлопці шалено талановиті та неймовірно артистичні. Могли б сколотити якусь мистецьку групу, виступати з антрепризами, косити бабло та зривати оплески… Вони й зривали наші оплески, коли палало та вибухало у Курську, Бєлгороді та Брянську, вони й косили — ворогів, склади вибухівки, яка мала впасти на наші голови, авіабази та аеродроми, звідки вилітали ворожі літаки, аби нас вбивати… Не раз бачила в Київі на різних мистецьких заходах Максима Михайлова, якого кияни знали, як — «Козак Непийпиво». Завжди вражав своєю харизмою та епатажністю, пропагував своі неперевершені дизайнерські козацькі шаровари, захоплюючи талантом перформансу та смаком жити, сміятись, любити… І ніхто не здогадувався навіть, що починаючи з Майдану, цей хлопець постійно їздив на Росію, де грав «своего в доску» і влаштовував там протести проти політики Путіна. Тарас Карпюк із позивним «Тарасій» був серед них найстаршим та найдосвідченішим, він ніколи не лишав слідів, як і своїх фото у соцмережах. На війні з 2014, фактично був розстріляний впритул у Іловайському котлі, але дивом тоді вижив, довго лікувався та знову повернувся туди, де вважав себе найпотрібнішим. Наймолодшим був Богдан Лягов, справжній красунчик із позивним «Аполлон», якому побратими віщували велику кар’єру. І берегли, бо пацану було всього 19, а він відчайдушно ліз туди, де міг загинути будь-якої миті, і вони видихали, коли Богдан раптом з’являвся перед ними сміючись, живий та неушкоджений, красивий, як міфічний бог Аполлон… Керував групою актор Юрій Горовець, до якого ще з часів служби у Нацполіціі приклеїлося смачне слово «Святоша». Можливо тому, що працюючи у відділі боротьби з розповсюдженням наркотиків, хлопець був непідкупним, але коли треба було, то міг і зіграти наївного та святого невігласа, щоб втертися у довіру до наркомафії. Це слово і вибрав позивним, коли пішов воювати ще у 2014, у пекло Іловайська… Ніхто з них не встиг ні одружитися, ні завести дітей, можливо свідомо, бо ці красені знали, що ризикують життям, і щодня — по лезу бритви… Група чотирьох легендарних українських снайперів і диверсантів. Чиї імена стали відомі лише зараз. Привиди російських міст. Невловимі месники, які вночі наводили страх на ворожі вулиці, а вдень могли попросити закурити у якогось курського дядька, пофліртувати з бєлгородською дівицею чи смачно матюкацця із брянським акцентом під якимось сільським магазином, випитуючи у тупої вати, як краще добратися до потрібного об‘єкту… Невидимо виходили з-за куліс і так само невидимо зникали зі сцени в порожнечу. На них давно полювало ФСБ. Цього разу, саме на свято, цим фартовим хлопцям не пощастило… Кажуть, хто вмирає на Різдво чи Великдень, тих Бог одразу забирає до раю. І тепер у них позивний один на всіх — Ангел Небесний…” – написала Людмила Семенюк.
Ці імена, мають бути вписаними в історію України, про їх героїзм потрібно розповідати дітям.
І ще, ми маємо навчитися цінувати мирне небо, сон у своїй домівці, щасливий сміх наших дітей – це все можливе, лише завдяки щоденному подвигу наших захисників.
За інформацією: особиста Facebook сторінка Людмили Семенюк
Автор статті: Малашкевич Анна
