Сукні волинської швеї носять у різних куточках світу

news

Її роботи відомі в Іспанії, Канаді, Італії, Росії та в багатьох куточках України. Зараз вона працює над сукнями, яких чекають в Ірані та одночасно проводить онлайн-консультації у соціальних мережах, на яких навчає майстерності вишивання. І запевняє, що найбільше клієнток  – з Росії, бо там українські вишиванки, не  зважаючи на політичну ситуацію, все ж користуються успіхом.

Про це пише газета Слово Правди.

Ольга Романюк шиє жіночі речі та оздоблює їх вишивкою, яку виконує на… простій швейній машинці. Поглянувши на чудові сукні, спершу складається враження, що це ручна робота. Та коли переглядаєш відео-уроки у соцмережах, де вона вчить цьому, сумніви відпадають.

– Почалося все з того, що моя доня попросила вишиванку. У школі проводився захід і потрібно було прийти у  такій  сорочці, – розповідає Ольга. – Оскільки у профтехучилищі навчалась кравецькій майстерності, а роки роботи на швейній фабриці також допомогли,  проблем з пошиттям не було. І коли річ була готова, залишилось її оздобити. Часу для вишивання хрестиком бракувало, тож вирішила спробувати зробити це на швейній машинці. Знайшла в Інтернеті візерунок, намалювала його на сорочечці і закріпивши тканину п’яльцями, взялася до роботи. Чесно кажучи, не сподівалась на такий чудовий результат. Знайома, побачивши мій витвір, попросила і її дитині пошити вишиванку. Згодом сестра також захотіла, щоб  її дітвора мала в гардеробі сорочечки. Ну а далі пішло-поїхало, знайомі, подруги… Тоді мені й спало на думку: а чому б цим не займатися професійно? Стала шити сукні, блузки, спідниці і пальта та оздоблювати їх вишивкою. Свої роботи викладала у соцмережі, а вже згодом почала отримувати замовлення.

Першою клієнткою була жінка з Хабаровська. Для неї виготовила чотири речі і віночок у подарунок. А далі  почали надходити замовлення з Канади, Італії, Іспанії, Казахстану і, як не дивно, з Росії. Їх і зараз найбільше. Зазначу, що політична ситуація ніяк не вплинула на жінок, з якими я спілкуюсь. Вони переконані, що все це – справа рук політиків, і багато росіян не підтримують того, що коїться в Україні. А їх, жінок, об’єднує одне – усі вони хочуть гарно виглядати. Тож під час нашого спілкування ми не торкаємось теми політики.

Після того, як мої роботи стали популярними у соцмережах, до мене стали надходити пропозиції поділитися секретами їх виготовлення. І я вирішила спробувати себе у ролі вчителя. Створила свою сторінку в ютубі і виклала декілька уроків. На початку було більше п’яти тисяч переглядів,  охочих вчитися вишивати швейною машинкою виявилось чимало. Зараз поменшало, але роботи вистачає. Тож коли зі мною зв’язуються і просять показати їм декілька уроків, я сідаю за машинку і детально все показую та розповідаю. Консультації безперервно можуть тривати близько чотирьох годин. Саме стільки часу працює швейна машинка, бо далі вона перегрівається. Є ще одне питання, яке  часто задають мені. Воно стосується мови, на якій я веду консультації. Роблю це російською. Оскільки не усі представники країн, з якими спілкуюсь,  розуміють українську.  Хоча всі у захваті від наших вишиванок.

Мене часто запитують, чому не придбаю вишивальну машину? Адже це пришвидшить роботу і тоді зможу виконувати більше замовлень. По-перше, вона вартує чималих грошей, десь близько десяти тисяч доларів. Мені буде потрібно збільшувати кількість виробів, тобто ставити цей процес на конвеєр та думати, де збувати продукцію. Крім того, вона буде однакова, а я шию для кожного індивідуально. Серед моїх робіт не має жодної подібної. Усього за п’ять років, які займаюсь пошиттям вишиванок, їх кількість досягла більше двох сотень. Візерунки в усіх різні. Деякі беру з Інтернету, інші купую у спеціалізованих магазинах. Крім вишивки гладдю, у моїх колекціях є вироби з елементами рішельє. Це складніший процес і довготриваліший, та серед клієнток користується чималою популярністю. Тканину вибираю не з дешевих: атлас, льон, шовк, шифон, стрейч. Для пальто – кашемір, сукно, драп.

Початківцям раджу навчатися вишивці на старих простирадлах – одразу приступити до роботи на готових виробах означатиме зіпсувати їх. Обов’язково мати п’яльці, щоб тканина не їздила. І запастися терпінням, бо одразу не все виходитиме так, як ви того захочете. Та головне  повірити у себе. Тільки тоді можна досягти успіху.

Жанна БІЛОЦЬКА 

0 Комментариев