Що чекає на волинські малокомлектні школи
Тема оптимізації мережі малочисельних шкіл на сьогодні – більше, ніж актуальне питання. Позаяк навчальний рік – не за горами, а саме з 1 вересня 2016 року держава припиняє фінансувати ті навчальні заклади, де навчається менше 25 учнів.
Про це йдеться на сайті Волинської ОДА.
Відтак, кошти освітньої субвенції, виділеної з Державного бюджету, малокомплектні школи не отримають. Тому на часі – реформування системи, що передбачає появу опорних шкіл, куди учнів довозитимуть із закритих чи реорганізованих. У результаті ж розраховують не стільки зекономити кошти, хоча фінансового фактору не слід відкидати, скільки суттєво покращити рівень знань. Бо, як не крути, але серйозними результатами школи на кілька учнів похизуватися не можуть.
Яким же чином відбувається відповідний процес на Волині, та якою на сьогодні є волинська школа – у розмові з начальником управління освіти, науки та молоді облдержадміністрації Людмилою Плахотною.
– Людмило Володимирівно, чому сьогодні посадовці говорять про реформу, а не про закриття та реорганізацію системи?
– Сьогодні реформування відбувається в усіх галузях економіки, і особливо це стосується освітньої галузі. Позаяк мережа загальноосвітніх навчальних закладів найбільше не відповідає потребам громади. У нас вона така, якою була ще у радянські часи. Статистика свідчить, що кількість учнів зменшилася на 25 відсотків, на 10 відсотків – педагогічних працівників, однак кількість шкіл майже не зменшилася. Тому сьогодні використання того бюджетного ресурсу, який надає держава, є не раціональним.
– Уже звучала інформація, що для держави вартість навчання одного учня у малокомплектній школі й звичайній – абсолютно різні. При чому цифри вражають: кілька десятків тисяч для першого варіанту…
– Якщо говорити мовою цифр, то держава дає освітній кошик кожній дитині – це 9 тисяч 900 гривень. Змушена констатувати: вони використовуються не раціонально. Складається ситуація наступним чином: у великих сучасних закладах (гімназіях, ліцеях, де діти здобувають якісну освіту) освітній кошик не повністю надається, бо кошти змушені направляти на утримання малокомплектної школи. При цьому мова не йде про економію, адже суми, якими були, такими й залишаються. Йдеться про раціональне та ефективне використання субвенцій.
Сьогодні ті сучасні заклади, якби мали достатній фінансовий ресурс, могли би оновити всю матеріально-технічну базу, купити нові комп’ютерні комплекси, придбати шкільні автобуси і решту необхідного. Натомість склалося так, що утримання дітей в гімназіях, ліцеях сьогодні для держави вартує 6 – 7 тисяч гривень у рік, а в малокомплектних школах, де навчається три-чотири дитини в класі, то й до десяти дітей у школі загалом, – до 50 тисяч гривень. Хоча якість знань значно краща, звичайно, в сучасних школах із сучасним кадровим потенціалом та з добротною матеріальною базою.
У малокомплектній школі, зокрема, й кадри не відповідають потребам: один педагог, чи два – три, викладають усі предмети. Така ж і матеріальна база. Приміром, малокомплектні школи ˗ маленькі затишні хатинки, у яких немає ні комп’ютерних класів, ні сучасних їдалень, ні спортивних залів, ні медичного обслуговування… Відповідно навчальні програми виконуються не належним чином. Аргумент на користь сказаного ˗ інформатика вивчається із другого класу…
– Виходить, є години, викладають предмет, а комп’ютерного класу немає. Так?
– Отож. Тому маємо наступну ситуацію. Навіть абсурдну. Реєстрація абітурієнтів у вищі навчальні закладах цьогоріч – через Інтернет, електронна. Так у нас на сьогодні є діти, котрі закінчивши одинадцять класів, із тих чи інших причин не можуть самотужки зареєструватися. Вони змушені їхати у приймальні комісії задля того, щоб їм допомогли вийти в Інтернет і зареєстрували. Мова йде не про дітей із міст та великих закладів. Це — діти з малокомплектних шкіл, у яких не було відповідних умов для навчального процесу.
Тому нині першочерговим завдання представників органів влади усіх рівнів є організація якісного надання освітніх послуг. Разом із тим, потрібно комплексно підійти до системи оцінювання знань учнів, зокрема, й зовнішнього оцінювання. Необхідно зазначити, що зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) з трьох предметів у цьому році є державною підсумковою атестацією, тобто тими іспитами, які є обов’язковими. Тому, якщо говорити на відповідну тему у розрізі малокомплектності, то нині переважна більшість таких учнів, склавши ЗНО, позбавилась можливості вступити до вищих навчальних закладів, показавши низькі результати. У планах держави – запровадити ЗНО і в дев’ятому, і в четвертому класах за підсумками початкової школи. Тому сьогодні ми намагаємося максимально забезпечити рівний доступ кожної дитини до якісної освіти.
– Не всі регіони держави активно ввійшли в процес реформування освіти шляхом закриття малокомплектних шкіл й облаштування опорних. При цьому початок навчального року – буквально за місяць. Яка ситуація на Волині?
– Наразі цей процес є актуальним. Ухвалення відповідних рішень – за районними радами. Варто зауважити, що декілька рад уже спрацювали: 21 школу закрили, 8 реорганізували, тобто понизили ступінь і, відповідно, 15 шкіл об’єднали. Це ті школи, які об’єднані з опорними.
– Зрозуміло, що опорна школа має стати центром якісної освіти. Одначе, як на практиці реалізовуватимуть весь процес, адже за цим – і фінансування, закладу, і доведення учнів?
– На Волині налічується чотири опорних школи. Це – великі заклади, в яких – три-чотири, а то й п’ять філій. На ці школи під час останньої сесії виділили додаткові кошти державної субвенції. А це, відповідно, майже одинадцять мільйонів гривень.
До кожної школи дітей довозитиме автобус, а можливо, і два. В область надійшла державна субвенція у розмірі 27 мільйонів на придбання шкільних автобусів на умовах спів фінансування з місцевих бюджетів. На часі – тендер. Наприкінці липня буде розглянуто пропозиції, і лише після цього зможемо придбати 36 автобусів. Хоча потреба значно більша – 55.
– Загалом же, яку ж відстань доводиться долати учням, аби дістатися до опорних шкіл?
– До десяти кілометрів. Але це відстань до окремих шкіл. Переважна більшість шкіл, які нині закриваються, – це початкові, які знаходяться або в межі пішохідної доступності, тобто до трьох кілометрів, або три-чотири кілометри. Хочу наголосити, що й органам місцевого самоврядування необхідно докласти певні зусилля, аби проконтролювати відповідний процес. Втім, ми не бачимо перешкод: кошти є, тендери оголошені, пропозиції присутні. Відповідно, оптимізація здійснюється.
У минулому році 21 школа оптимізувалася, закрилася чи призупинила свою діяльність. Яскравий приклад вдалої реформи – Оваднівська школа Володимир-Волинського району. Була початкова школа із десяти учнів, вони уже прийняли рішення про відкриття дошкільного навчального закладу. Громада задоволена, своїми силами взялася за облаштування цього закладу. Щодо проблем із працевлаштуванням педагогічних працівників – їх практично немає. Позаяк обов’язок кожного органу управління освіти на місцях працевлаштувати усіх не пенсійного віку, хто бажає. Якщо ж говорити про пенсійне законодавство в освіті, то воно на сьогодні дозволяє людям іти на пільгову пенсію. Відтак, певна кількість педагогічних працівників виявили бажання піти на заслужений відпочинок. Хоча сьогодні є відсоток пенсіонерів віком 60-70 років, які працюють у школах. Зрозуміло, що вони не хочуть переходити в нову школу.
– Зміни торкнуться і такої освітньої послуги, як індивідуальне навчання. Чого очікувати?
– Індивідуальне навчання задумане державою для навчання вдома дітей, які не не можуть навчатися у колективі у зв’язку з обмеженими фізичними або ж розумовими можливостями. Як правило, це фізичні проблеми, коли дитина не може рухатися. У нас сьогодні, на завершення минулого навчального року, тобто у 2016 році, 2991 дитина навчалася за індивідуальною формою. З них лише 600 – за приписами лікарів, а всі інші – малокомплектна школа. Для початкових класів на індивідуальну форму навчання виділено на тиждень п’ять годин. Постає питання: Як можна належно осягнути всі предмети за п’ять годин? Як свідчить досвід, раніше виходили із цієї ситуації, створюючи класи-комплекти, тобто зводили дітей різного віку в один клас. Дітки сиділи і навчалися на кожному ряду за програмою для іншого класу. Це – неправомірне явище. У минулому році прокуратура надала приписи в одинадцяти районах щодо роз’єднання таких комплектів. Тому цьогоріч держава врегулювала відповідне питання, видавши положення, що індивідуальна форма можлива тільки на дому. Розумні батьки, які дбають про якість освіти й коли діти здорові, звичайно, не будуть іти на те, щоби навчання дітей проводилося на дому.
– Зазвичай на реформу люди реагують агресивно. Нині ж закривають школи й доведеться відправляти своє чадо за знаннями, наприклад, у сусіднє село. Що кажуть батьки?
– Батьки залишилися задоволеними. Позаяк мали можливість на власні очі переконатися, що відповідна реформа – на правильному шляху, сівши разом із дітьми у зручний автобус, та відвідавши нову велику світлу школу. У минулому році 21 школа закрилася, однак жоден із батьків не виявив бажання повернутися у «старий» навчальний заклад.
Автор статті: Наталя Хвесик
