Лучанки поділися секретами автостопу: будун, травка по-французьки та іспанські «тітушки»
Вчора, 27 грудня, у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва лучан вчили, як правильно подорожувати. Дві лучанки, Юля Камінська та Олена Сідімянцева, подорожували півроку автостопом, аби дістатися до Марокко.Вони проїхали 15 країн, а це 30 тис. кілометрів. Мінімум коштів, однак максимум зусиль. Дівчата розповіли секрети економної мандрівки.
Мандрівниці згадують, як розпочали свою подорож. Почалось все із Луцька – перша машина, яку «застопили» – це був москвич.
«Якщо не боїтесь, то сідайте, але я з будуна», – попередив їх водій.
Дівчата розповідають, як він палив у машині, пив пиво і при тому стверджував, що хіромант, то може поворожити їм.
Юля та Олена радять для таких подорожей придумувати певний проект, як це зробили вони. Спонсорів щоправда не шукали, а обходились власними силами, лише звернулись до одного із волинських ЗМІ, яке надало їм супровідного листа, перекладеного 9-ма мовами. Такий лист дозволяє багато економити у різних музеях, храмах тощо. Дівчата наголошують, що особлива економія для студентів, які мають міжнародний студентський квиток. Також можна брати супровідний лист від католицької церкви.
«Ми після подорожі особливо ще і фото не переглядали, бо коли передивляємося їх, то на нас нападає страшенна ностальгія і хочеться ще кудись поїхати», – признається Олена.
Згадують, як подорожували по Марокко. Дівчата розповідають, що автостопу там не існує, але все рівно зупиняться, аби підвезти, коли бачать європейок на дорозі. Їм здається, що європейці всі такі багаті і коли вони стоять на дорозі, то вони дивуються. Навіть іноді давали їм гроші і відмовитися вони не могли, адже у мусульман прийнято допомагати мандрівникам.
Секрети подорожування автостопом доволі прості: в Україні потрібно відразу казати, що ви хочете під’їхати без грошей, а в Європі це і так розуміють та не беруть з автостопщиків грошей. Головне – подбати про свою безпеку. Не бажано «стопити» вночі, вживати спиртне та палити. І ні в якому разі не можна сперечатися з водієм на політичні те релігійні теми. Для дівчат не одягати відкритий одяг, особливо спідниці: навіть якщо на дворі спека, одягніть закриту футболку. Заради власної безпеки у машині краще не спати.
«Ми ніколи не беремо з собою балончики чи ножі: якщо брати такі речі, значить у думках припускати, що вони згодяться, це притягує негатив», – каже Олена.
Юля ж пригадує випадок, коли вони їхали до Парижа: хлопці вертались із суду, курили в машині травку, а це була зима і вікна хлопці не відкривали. Одним словом, дівчата жартують, що приїхали до Парижа трішки веселі.
Також Юля та Олена радять ретельно вибирати місце для автостопу: шукати місце із широким узбіччям та таке, щоб машина змогла побачити. Зупиняти машину краще за 50–100 метрів за зупинкою. Старайтесь не ставити рюкзак на землю, бо водії не забирають із грязним рюкзаком. Рекомендують їхати національною дорогою: швидкість не менша, а побачити можна більше.
Стосовно автостопу, то поганий він у Іспанії: дівчата пригадують, як по декілька годин чекали там, аби хтось зупинився. Кордон Іспанії із Францією взагалі довелось перейти пішки. А у Франції ж навпаки досить гарно розвинутий автостоп. Саме у цій країні Олена навіть спробувала водити потяг.
Мандрівниці також розповіли про каучсерфінг (це можливість безкоштовного житла на період відвідування певного місця, розповсюджена по всьому світі). На жаль, українці не вміють писати запити на каучсерфінг. Інформацію у своєму профілі завжди потрібно писати англійською мовою. У запиті потрібно вказати хоча б одну деталь із профайлу. Буває таке, що важко знайти «вписку» по каучсерфінгу, тоді потрібно шукати українські спільноти в соцмережах: українців багато по світі, – радять дівчата.
Юля та Олена розповідали, що шукали собі житло, де жили тварини. Дуже мерзли у Марокко, бо там не було опалення ніде. У кожній країні готували борщ, однак інгрідієнти не завжди можна знайти, тому доводилось шукати іноді замінники. Олена завжди прибирала в квартирах, де вони зупинялись. Вони побували в Австрії, Польщі, Німеччині, Голландії, Бельгії, Франції, Іспанії, Марокко, Чехії, Швейцарії, Данії тощо. Іспанію запам’ятали не як країну поганого автостопу: ще їх там ледь не побили місцеві «тітушки», які ненавидять Україну.
Для того, аби не витрачати багато грошей в мандрівці, потрібно купувати продукти недорогих торгових марок у супермаркетах, готувати самим, якщо «хост» пригощає. На вулиці можна їсти там, де великі черги, адже поганого європейці не їдять. За пожертву або безкоштовно можна поїсти також в кріштаїтських чи сикхських храмах. Окрім того в Європі поширене фріганство – це коли їжу із супермаркетів викидають на смітники, однак там можна знайти не зіпсуті продукти.
Одного разу довелось поспілкуватися із поліцією. Це було у Франції в різдвяний час: Юля та Олена намагались зупинити машину на автобані, чого не можна робити. Переживали тоді, бо візи у них були польські робочі. Як пригадує Олена, мали заздалегідь заготовлену історію, що їх пан відпустив з роботи і вони гуляють.
Щодо бюджету, то жили вони доволі економно – витрачали 7 євро на двох на день. Задля безпеки дівчата наголошують, що не потрібно возити з собою готівку та мати дублікати карток. Міняти валюту краще в обмінниках, бо в банках дорого. А ще зручніше їхати туди відразу з євро. Загалом, потратили 1770 євро за 174 дні.
Наприкінці зустрічі дівчата провели лотерею: присутні гості отримали на пам’ять різноманітні дрібнички з різних країн – листівки, гребінець, мушлі тощо. А двом гостям подарували суперприз – запросили на свята поїхати автостопом разом з ними до Львова.
Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА
Автор статті: Мар'яна Метельська
