Багатокультурний Луцьк: шляхами караїмів. ФОТО

Квітень 13, 2016

comment_widget_insert: manual
vk_item_id: -91735689_7952
snap_isAutoPosted: 1
snap_MYURL:
snapEdIT: 1
snapFB: s:357:"a:1:{i:0;a:12:{s:4:"doFB";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"1";s:10:"SNAPformat";s:13:"%TITLE% %URL%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:11:"isPrePosted";s:1:"1";s:8:"isPosted";s:1:"1";s:4:"pgID";s:33:"1635478159996958_1779299882281451";s:5:"pDate";s:19:"2016-04-13 18:28:13";}}";
snapTW: s:271:"a:1:{i:0;a:9:{s:4:"doTW";s:1:"1";s:10:"SNAPformat";s:15:"%TITLE% - %URL%";s:8:"attchImg";s:1:"1";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:11:"isPrePosted";s:1:"1";s:8:"isPosted";s:1:"1";s:4:"pgID";s:18:"720317695225278464";s:5:"pDate";s:19:"2016-04-13 18:28:16";}}";

Учора після презентації виставки «Karaj jołłary – Караїмські шляхи. Караїми на давній фотографії» усі охочі мали змогу побувати на оригінальній прогулянці.

Екскурсію для караїмів, які прибули із Польщі, та всіх охочих лучан провели вчора, 12 квітня, луцькі історики-краєзнавці Оксана Штанько та Олександр Котис. Своїми спогадами також ділилися Анна Сулімович та Маріоля Абковіч.

Екскурсія стартувала на Братському мосту. Оксана Штанько розповіла декілька цікавих оповідок про луцьких караїмів. Зокрема відвідувачі почули про Битка Мисановича, знаного луцького купця-торговця, який експортував зерно до польського Гданська, Iцхака Бизика, який постраждав вiд свавiлля урядникiв магiстрату в 1639 році, Говшу, який переховував у себе на Гнiдавi луцького злочинця-злодiя Матвiя Вiтковського у 1640 році.

Завітали також на вулицю Вірменську, де гості почули розповідь про те, як у 1566 році луцькі вірмени Мурадин та Іванин напали на кенасу. Після того на вулиці Караїмській побували на місці, де колись стояла сама кенаса та будинок хазана.

Як зазначив Олександр, якщо дивитися у документи старих часів, то і євреї і караїми тоді називалися жидове. Але якщо треба було позначити караїмів, то це були жидове збору караїмського, а євреї – це жидове збору рабанітського. Між єврейською і караїмською громадами було певне ідеологічне протистояння, і це помітно було більше зі сторони євреїв. Доказом цього є слова шотландського священника Ебенезера Гендерсона, який у 1821 році мандрував Росією та бував у Луцьку:

«Місто населене головним чином рабанітами, які ставляться до караїмів з огидою і презирством. Власник, у якого я зупинився, був євреєм, і ставав несамовитим від люті при самій згадці назви караїмів. У тих було тільки одне місце поклоніння (прим. мається на увазі кенаса), тоді як рабаніти мали одну головну і чотири супутні синагоги».

Останнім пунктом у екскурсії став замок Любарта, але на цей раз слухали не про князів, а теж про караїмів. Зокрема, Оксана підготувала дві цікаві історії. Перша стосувалась купця-турка, який у 1566 році завітав до Луцька. Він вчинив якийсь конфлікт, турка вбили. Деталей не відомо, але тоді вночі із Луцька втікало багато караїмів. Одного із них, Говшу, впіймав на Гнідаві. Ключник луцького замку і посадив у гнідавську в’язницю. У магістраті обурилися, оскільки вважали, що мають вони судити того, хто вбив гостя міста. Заручившись підтримкою луцьких міщан, магістрат забрав його до в’язниці на Ринковій площі. Говшу посадили у підземелля разом із трупом вбитого. Це був психологічний тиск на підозрюваного, аби він швидше зізнався. Друга історія розказувала про караїмів, які у травні 1569 році, у рік Люблінської унії, разом із луцьким суспільством присягали на вірність королю.

На завершення Оксана та Олександр провели конкурс. П’ятеро найактивніших слухачів отримали в подарунок диски із караїмською музикою, які презентувала Маріоля Абковіч, внучка останнього хазана луцької кенаси Рафала Абковіча.