Звернення голови облдержадміністрації Володимира Гунчика у зв’язку із Днем пам’яті жертв Голодоморів

• snap_isAutoPosted: 1
• snap_MYURL:
• snapEdIT: 1
• snapFB: s:374:"a:1:{i:0;a:13:{s:2:"do";s:1:"1";s:8:"postType";s:1:"A";s:10:"AttachPost";s:1:"1";s:10:"SNAPformat";s:13:"%TITLE% %URL%";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:9:"isAutoURL";s:1:"A";s:8:"urlToUse";s:0:"";s:4:"doFB";s:1:"1";s:11:"isPrePosted";s:1:"1";s:8:"isPosted";s:1:"1";s:4:"pgID";s:33:"1635478159996958_2040176842860419";s:5:"pDate";s:19:"2017-11-25 10:28:09";}}";
• snapTW: s:289:"a:1:{i:0;a:10:{s:2:"do";s:1:"1";s:10:"SNAPformat";s:15:"%TITLE% - %URL%";s:8:"attchImg";s:1:"1";s:9:"isAutoImg";s:1:"A";s:8:"imgToUse";s:0:"";s:4:"doTW";s:1:"1";s:11:"isPrePosted";s:1:"1";s:8:"isPosted";s:1:"1";s:4:"pgID";s:18:"934368103135367169";s:5:"pDate";s:19:"2017-11-25 10:28:10";}}";

Шановні волиняни!

Голодомор, як геноцид проти українського народу, тричі прокотився жахливим смерчем територією України. Трагічні події 1932-1933 років назавжди залишили гіркий відбиток на скрижалях історії, який і досі болить! Спогади втрачених років, які забрали у безвість людські страждання та біль, до останнього подиху залишатимуться у пам’яті тих небагатьох, хто вижив. Нині цих людей, як поодиноких колосків на серпневому полі після зливи, – майже не залишилось, а ті, що й понині живуть поруч із нами, воліли б ніколи не згадувати пережите…

Тож щороку, у четверту неділю листопада, в оселях українців з’являются свічки пам’яті та скорботи, аби вкотре пом’янути мільйони загублених душ. Колись, усі ці люди, як і ми з вами, мріяли, любили, будували плани на майбутнє та найголовніше – хотіли жити. Але в одну мить обірвалося все…

«Це вже не горе, а надгоре, надвідчай, це антижиття. Щось ніби замогильне. Де вже ні крихти надії, жодного промінчика світла», – так описував жах Голодомору український письменник та громадський діяч Олесь Гончар.

Чимало безневинних життів забрала безжалісна тоталітарна машина, в тому числі й талановитих українських майстрів слова. А ті, яким дивом вдалося залишитися в живих, – Анатолій Дімаров, Василь Барка, Дмитро Білоус, Іван Світличний, Олекса Тихий, – намагалися розповісти якомога ширшому загалу жахливу правду. За що їм – низький уклін від усіх українців.

Спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок – ці слова стосуються не тільки нашого минулого, але й мають сенс у сьогоденні. І наш святий обов’язок – закарбувати в серцях пам’ять про невинно убієнних наших братів та сестер, зробити все можливе, аби вшанувати пам’ять жертв Голодомору-геноциду. Цей день має об’єднати у великій скорботі усіх нас, незалежно від національності і мови спілкування, віросповідання чи місця проживання. Адже й по нині не заростає дорога до місць, де знайшли спочинок наші діди і прадіди. У багатьох населених пунктах, зокрема й на Волині, споруджені пам’ятні меморіали, знаки жертвам Голодомору.

Тож у спільній молитві згадаймо усіх жертв голодоморів, запалімо свічу пам’яті у власній оселі та у своїй душі! Нехай найвищим пам’ятником мільйонам жертв України буде світлий храм нашої душі, сповненої скорботи та молитвою за їх упокоєння!

Україна пам’ятає… Волинь пам’ятає….

Вічна пам’ять невинним жертвам Голодомору!

З повагою голова обласної державної адміністрації Володимир Гунчик.